Я так розумію, що акцій під гаслом: «хто замовив Георгія Гонгадзе?» ми не побачимо. Чому це резанансне вбиствство, в якому так і не названо замовника, не вважається незакінченою справою, в якій «влада прикриває своїх». Зараз будь кого, хто нагадує про імітацію правосуддя в цій справі, шельмують чи не маргіналом. «Це ж коли було!», – шикають «шукачі справедливості» і їх споконвічні вороги владці, та одразу ж ідуть втамовувати «жагу до правди» на VIP-вечіркі.

Дивно, але колективне YES єднає всю українську активістиську рать і з паном генпрокурором, і з паном міністром, і з паном президентом. Чомусь там – в кулуарах – нема флеш-мобів із дизайнерськими зображеннями загиблого журналіста та вимог піти у відставку, тому що так і не має відповіді на запитання: «Хто замовив Георгія Гонгадзе?». Всім все подобається. І компанія, і атмосфера взаєморозуміння, і фуршет.

Читайте також:  Казанжи: Що робитимемо і як діятимемо ми зараз? Після Каті

Тому я не вірю у щирість намірів, як не вірю і у «об‘єктивні обставини», які заважають створити в Україні систему правосуддя. Тому що тут немає ніяких «сторін», де з одного боку порядні чесні громадяни, а з іншої «вурдалаки на службі режиму». Тут є слабка держава, відсутність контролю Центру за периферією, феодально-кланова модель управління, які прикриваються імітаційною боротьбою за все хороше проти всього поганого.

Україна не має прошарку вірних, які б чітко усвідомлювали, що українство накладає на них обов’язки і необхідність дотримання принципів. Тут нема національних еліт, державників, породистих буржує, як чітко визначеного прошарку. А інтелектуали вже давно нарікали безпринципність «аполітичністю». Тут немає національної структури суспільства, а імперське робітник-селянин-інтелігент не працює. Але тут є такі як Катерина Гандзюк, якій було відмовлено навіть в статусі. Її називають «активісткою». Хоча вона була чиновницею – чесним та непідкупним регіональним владцем, представницею місцевої влади.

Читайте також: Шкрум: Справа Гандзюк – це війна влади проти власного активного населення

Їй відмовили навіть у цьому. За викривленою пропагандою «злочинна влада вбила громадську активістку» ховаються спроби не дати Катерині Гандзюк навіть після смерті закріпитися в уяві народу, якому вона служила, прикладом чесного українського політика, які докорінно відрізняються від тих «хай вже буде, адже він меценат».

Приховуючи, що Катерина не йшла на «болісни компроміси» і називала речі своїми іменами не де небудь, а перебуваючи на державній посаді дуже непростого міста, у народу прямо зараз крадуть можливість побачити в ній взірець політика нової генерації, нового штибу, нової якості. Можливо для того, щоб не дати народитися надії, що такі політики, як вона можливі, що вони є, що не всі однакові і не всі продаються? Можливо. А може через намагання додати своєму лайт-активізму впливовості за рахунок справжніх борців із системою.

Ви хочете знати хто замовив Гандзюк, Гонгадзе та десятки тисяч інших? Тих, хто іде у бій голіруч? Я думаю, ви знаєте. Всі ми знаємо. Їх замовили мародери, яким байдуже хто переміг. Тому що вони годуються не з цього.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram