Ось – серед іншого – яскравий приклад того, чому я взяв дев'ятимісячну паузу у спілкуванні на фейсбуці.

Читайте також: У підступному полоні солодкої "зради"

Неймовірна токсичність середовища й настанова на конфлікт будь-що, за будь-якої погоди й із будь-якої теми.

Зауважу, це реакція на мій запис про українськомовних людей, які пишуть безграмотно. Там ні слова не було ні про взаємоповагу, ні про іншомовних користувачів української, ні про якісь серйозніші закиди тим, кому я нібито чимось дорікаю, як годиться смердючому снобові. Просто жартівливий допис. Й ось тобі маєш. Раптом з'явилася Фінляндія, російськомовні українські воїни, звинувачення у снобізмі...

Читайте також: Як фейсбук не дає розчаруватися в людях і зачаруватися ними

Таке виникає просто заради "спортивного інтересу", люди підтягують у чужі записи свої травми й болі, накручують себе, розкручують конфлікт – й ось уже ідеальна ситуація для звичного, кондового, хрестоматійного, канонічного українського срачу.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram