Через сусідні держави іракцям доведеться вести запеклу боротьбу за найцінніший ресурс на землі — питну воду.

Рибне господарство Іраку стикнулося з катастрофічною ситуацією: з невідомих причин на рибних фермах уздовж Євфрату в провінції Бабіль відбувся масовий мор риби. Фактично моментально та одночасно загинули тисячі тон карпу. Місцева влада міста Хіндія, що розташоване за 80 км від Багдаду, навіть використовувала екскаватори, аби прибрати мертву рибу з річкової поверхні.

Карпи, що їх фермери вирощують у спеціальних садках, ідуть на внутрішній ринок країни, де дуже популярним є мезгуф — річкова риба, запечена на вугіллі. Це, фактично, національна страва Іраку. Мор риби настільки масштабний, що місцеві бізнесмени вже заявляють про знищення стратегічних запасів риби. Фермери у відчаї, бо втрати просто шалені, і вимагають від уряду компенсацій. Зокрема, власник лише однієї ферми Нахад Салах в інтерв’ю каналу Al-Jazeera зазначив, що втратив 70 000 карпів, вартість яких складає 450 000$.

Уряд Іраку не може дати чіткої відповіді щодо причин інциденту. Речник міністерства сільського господарства Іраку Хумаїд Найєф зазначив, що загибель риби у провінції Бабіль пов’язана з низкою чинників, в тому числі бактеріальною інфекцією, що уражує риб’ячі зябра, дефіцитом води у Євфраті та надмірною експлуатацією водних ресурсів фермерами, що не ліцензують свої рибні садки. Зокрема, на неліцензованих ветеринарами рибних фермах спостерігається надмірна концентрація риби на одиницю водної поверхні, що призводить до задухи риби через скупченість. Отже, для риби формуються несумісні з життям умови.

Попередні дослідження зразків мертвої риби ветеринарами вказують, що мор могли спричинити токсичні речовини чи смертельна вірусна інфекція. Отже, рибна криза може мати рукотворне походження. Іншими словами, це могла бути диверсія, за якою стоять економічні мотиви. При цьому це можуть бути сили як всередині, так і за межами Іраку. За оцінками аналітиків, в останні роки Ірак вийшов на рівень самозабезпечення рибною продукцією. Масове розведення риби спричинило зниження цін на неї і вона почала тіснити з ринку виробників яловичини, баранини та птиці. Отже, як місцеві виробники, так і імпортери цих видів м’яса тепер зможуть взяти реванш.

Читайте також: Кто на очереди после санкций США против Ирана?

Ще одним фактором, який спричинив мор риби, може бути зниження рівня води у Тигрі та Євфраті. Це пов’язане, перш за все, з будівництвом комплексів гребель у верхів’ях річок урядами Туреччини та Ірану. Туреччина реалізує проекти побудови 22 гребель. В середині 2017 року було завершене будівництво греблі "Илісу" на Тигрі у турецькому Курдистані. "Илісу" є другою за розміром резервуару та четвертою за потужністю гідровузла греблею Туреччини.

Висота греблі складає 135 метрів, встановлена потужність гідровузла — 1200 МВт, щорічне вироблення електрики — 4,120 ГВт. Після повного введення в експлуатацію гребля буде приносити турецькій економіці прибуток в розмірі 1,3 млрд турецьких лір (близько 370 млн $), тоді як витрати на будівництво греблі "Илісу" склали 7 млрд лір (близько 2 млрд $).

1 червня 2018 року розпочалося заповнення водосховища греблі "Илісу", одразу після чого рівень води в Тигрі на території Іраку впав до критично низького рівня. І це все на тлі зменшення рівня опадів в Іраку на 10-20%, що спостерігається останніми десятиліттями через глобальні зміни клімату. Дійшло до того, що в районі Багдаду люди вже перетинають Тигр бродом.

Не відстає від Туреччини й Іран. На річці Сірван, що є притоком Тигру, будується гребля Дар’ян висотою 169 метрів. І коли вона запрацює,  спричинить зменшення стоку води на 60%, що залишить центральні та південні провінції Іраку без води. Заступник міністра сільського господарства Ірану Алі Мурад Акбер сказав два тижні тому, що його країна буде відбирати близько 7 млрд куб. м води, що текла до Іраку. Це відбувається за вказівкою верховного лідера Ірану Алі Хаменеї, який наголошує на потребі у воді для зрощування 770 000 га земель на Заході та Півдні Ірану.

За розрахунками іракського фахівця сфери водного господарства Аділя аль-Мухтара, подальше падіння рівня води в Тигрі та Євфраті руйнуватиме, перш за все, рибну промисловість, і нинішня криза є цілком передбачуваною. Для підтримання дієздатності цього сектору економіки місцевим фермерам щороку необхідно 350 млн куб. м води. Проте вже давно відчувається її гостра нестача.

Справа не лише в безвідповідальній стосовно майбутнього Іраку політики держав-сусідів з будівництва гідротехнічних споруд. Свою роль відіграє і сезонність: місцеві річки Тігр, Євфрат, Шатт-аль-Араб, що сукупно формують 98% поверхневих вод Іраку, найбільш повноводні у весняний період, восени ж спостерігається найнижчий рівень води.

Читайте також: Глобальне потепління: що можу зробити саме я?

Одночасно по Іраку боляче вдаряють глобальні зміни клімату, зокрема зменшення обсягів атмосферичних опадів та, як наслідок, збільшення кількості посух. Загальні запаси води в басейні ріки Тигр постійно скорочуються, бо останнім часом обсяг дощової води, що потрапляє у її води, знижується на 10-20% залежності від року. Малосніжна зима сезону 2017-2018 рр. також спричинила істотне зниження рівня води.

А ще 30 років тому ситуація з водою в Іраку була кардинально іншою — країна часто потерпала від повеней. 1988 року сталася остання велика повінь. Вода затоплювала містечка й села, був знищений врожай, в тому числі плодових дерев та фінікових пальм, через що люди були змушені тікати з зони лиха. Як бачимо, тепер загрози для безпеки країни докорінним чином змінилися.

Окрім власне дефіциту води, в Іраку ще дуже гостро стоїть проблема її якості. Система управління водними ресурсами країни дуже сильно постраждала внаслідок бойових дій доби громадянських війн. За даними за 2015 рік, 91% іракських домогосподарств не мав повноцінного доступу до безпечної питної води. Зараз ситуація поліпшилася, але не вирішилась: нині 16% іракців мають щоденні проблеми з доступом до води, а ще 20% змушені споживати її з забруднених джерел.

При цьому джерелами забруднення питної води виступають відходи тваринництва та стічні води. Всередині країни зростають бар’єри між тими іракцями, які добре забезпечені водою та можуть не роздумуючи використати до 350 літрів води на добу, і тими, хто змушений віддавати до третини свого місячного прибутку на купівлю бутильованої води або платити за воду з установок, що займаються опрісненням.

Ще до інциденту з масовим мором риби уряд Іраку стикнувся з серією акцій народного гніву. Влітку масові демонстрації охопили південні провінції країни, такі як Ди-Кар, Майсан, Ен-Наджеф, Кербела та Бабіль. У місті Басра демонстранти намагались захопити будинок адміністрації та прорвалися на територію нафтородовища "Західна Курна-2", у Ен-Наджафі здійснили спробу захоплення міжнародного аеропорту.

Також був блокований єдиний КПП на кордоні з Кувейтом. Відбувалися сутички з поліцією, що подекуди завершилися людськими жертвами. Вимогами людей тоді були надання робочих місць, рішення проблем перебоїв з електрикою та водопостачання, що стали особливо гострими під час літнього періоду. Басра є другим за кількістю населення мегаполісом Іраку з населенням у 2,8 млн. осіб. При цьому це одне з найжспекотніших місць на планеті, де температура влітку сягає позначки 50 °C.

Читайте також: Гід з економії природних ресурсів: як врятувати планету від самих себе?

Розлючені іракці спалювали портрети Хомейні та штурмували офіси проіранських партій, таких як "Дав’а аль-Ісламія", Організації Бадра та руху "Аль-Хікма аль-Ватані". Ненависть іракських арабів до персів спричинили дренажні роботи, спонсоровані іранським урядом на річці Шатт аль-Араб, через які місцева вода у Басрі стала солоною та майже непридатною до споживання. Це є дуже поганим симптомом. Місцеве населення Басри є переважно шиїтами, отже, начебто мало би бути опорою шиїтських урядів Хайдера аль-Ібаді (партія "Дав’а") та його наступника Аділя Абдула-Махді, який є членом Верховної ісламської ради Іраку. Проте втрата доступу до задоволення базових потреб та нестерпність життя змушує людей тиснути на уряд, аби він надав їм необхідну допомогу.

Наскільки серйозною є проблема води на півдні країни демонструє ситуація з масовим отруєнням людей водою. Станом на середину жовтня 2018 року кількість постраждалих досягнула 111 тис. осіб. Поганою водою отруївся навіть посол ЄС в Іраку Рамон Блекуа. Однак наразі замість комплексних заходів для вирішення проблеми урядовці в Багдаді застосовують військових, сили безпеки та поліції для придушення протестів.

Водна проблема руйнує міф про братерство шиїтів Близького Сходу та ставить під сумнів регіональне лідерство Ірану. На це вказує той факт, що Тегеран з метою задоволення своїх потреб у воді для іранських сільськогосподарських проектів готовий кинути на смерть від спраги своїх шиїтських побратимів у Іраку.

Вже зараз закладаються підвалини для консолідації суннітів та шиїтів всередині Іраку, аби спільно відстоювати свої водні права. Не можна виключати виникнення в майбутньому альянсу антиіранських та антитурецьких сил в Іраку та Сирії з метою виживання. Наостанок варто навести розрахунки ФАО щодо обсягів стоку до Тигру та Євфрату в період до 2025 року. Очікується, що вже через 7 років притік води до цих річок скоротиться вчетверо! Водночас населення країни зростатиме. Отже, аби просто напитися води, іракці будуть змушені братися за зброю. Мільйони загиблих днями рибин у іракських річках є дуже сумним передвісником майбутнього Іраку, оскільки наступними можуть втрати свої життя так само раптово вже люди. 

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram