«Успішність» судової реформи імені Петра Олексійовича у п’ятницю, 9 листопада, продемонстрував спільноті Солом’янський районний суд Києва в особі судді Олени Курової. Вона, «згідно» з найвищими стандартами Європейського суду з прав людини, який, до речі, українські судді згадують чи не в кожному своєму рішенні як «Отче наш» на церковній службі, заховалася від журналістів у кабінеті і тихцем винесла рішення в резонансній справі засудженого Юрія Крисіна – тітушки, причетного до вбивства журналіста В’ячеслава Веремія та ще ряду кримінально караних «подвигів».

Передісторія проста

В червні цього року Крисін отримав 5 років колонії, і у жовтні був етапований зі слідчого ізолятора, де, подейкують, сидів в досить комфортних умовах, на свою малу батьківщину, в колонію міста Торецьк на Донбасі.

Однак, очевидно, тамтешні умови йому не дуже сподобалися і він, через своїх адвокатів, попросився назад до Києва. Нібито для того, щоб особисто брати участь у засіданнях суду по справі нападу на АЗС. І це при тому, що ще влітку він категорично відмовлявся з’являтися особисто в суд по справі Веремія. Ба більше, просив поставити до нього охорону, тому що його життю нібито загрожують громадські активісти.

Читайте також: Машина українського правосуддя розвалилася – журналіст

Декілька тижнів тому судове засідання, на якому суддя Курова мала розглянути клопотання адвокатів Крисіна про переведення його в СІЗО, не відбулося, адже у суду не було довідки з колонії, що Крисін туди доїхав.

Тут слід зауважити, що на те засідання прийшло з десяток активістів і представників ЗМІ.

Та 9 листопада наша суддя не знайшла нічого кращого, як просто сховатися від журналістів у своєму кабінеті, і тихцем, хвилин за десять, провести засідання за участі лише прокурора. Тобто, ні адвокатів Крисіна, ні його самого через відеозв’язок під час «засідання» не було.

А журналістам лише повідомили, що, мовляв, адвокати не прийшли, тому наступне засідання відбудеться аж 21 грудня.

Журналісти пішли до кабінету судді поцікавитися, що відбулося, і чому засідання призначено аж на кінець грудня. І тут виявилося, що вже все «порішали» – Крисіна повертають у Київ. Суддя заявила, що, мовляв, секретар і прокурор їй сказали, що, окрім прокурора, ніхто на суд не прийшов, тому вона має повне право провести засідання у кабінеті. Досить сумнівне право, треба сказати…

Але, припустимо, що так і було. Сектетарка збрехала судді, прокурор промовчала, але суддя не могла не знати, що справа Крисіна – резонансна. Саме тому переведення стрілок на підлеглу їй секретарку та прокурора виглядає жалюгідним виправданням.

Проте головне в іншому – Кримінальний процесуальний кодекс категорично забороняє проводити будь-яке засідання у кримінальній справі без участі обвинувачуваного. Тому, єдине законне рішення, яке могла ухвалити в цій ситуації суддя, це винести ухвалу про доставку Крисіна в суд з колонії, щоб розглянути питання про його переведення в СІЗО за його участі.

Досить сумнівною є і аргументація Курової щодо мотивів ухвалення такого рішення. Журналістам вона сказала, що перевела Крисіна в Київ для того, щоб швидше розглянути справу про напад на АЗС. Це при тому, що цю нескладну одноепізодну справу Курова розглядає понад півтора року, із квітня 2017-го, призначаючи засідання раз на місяць, а то й рідше.

Читайте також: Клеймо одноразової тітушки

Очевидно, що тітушку Крисіна продовжують всіма способами рятувати від тюрми, в тому числі, і руками суддів: Верховний суд за лічені дні взяв до провадження касаційну скаргу на вирок апеляційного суду по справі Веремія (при тому, що деякі справи очікують своєї черги роками), у Деснянському суді столиці влітку цього року адвокати Крисіна з -надцятої спроби таки домоглися відводу судді Любові Леонтюк, яка єдина виявила принциповість і відправила Крисіна в СІЗО, і от тепер - апогей «законності» – суддя Курова «під ковдрою» приймає очевидно нікчемне рішення про повернення тітушки з колонії…

З огляду на все це, судова реформа виглядає вельми успішною. Президенту буде чим вчергове похвалитися до п’ятої річниці Революції Гідності.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram