MENU

Як Україна втрачає економіку

5244 3

Економічний розвиток будь-якої країни безпосередньо залежить від політичних чинників, тобто від умов, які запропонував уряд цієї країни її народу.

В Україні через недолугі політичні обставини руйнується промисловість та страждає економіка.

Минуло трохи більше року як у повному обсязі набула чинності Угода про Асоціацію між Україною та Євросоюзом, переговори про яку тривали 10 років. Але чи потрібна Європі, розвиненій і самодостатній, розвинута і самодостатня Україна як повноцінний член, а не як сировинна країна з мінімальною доданою вартістю продукції?

Політики усіх рівнів використовували Угоду з ЄС для досягнення політичних дивідендів і симпатій виборців, ігноруючи економічні наслідки для національних інтересів.

Ні, я не заперечую, що майбутнє України саме у Європейській Спільноті. Але хочу зазначити, що як і 10, і 5 років тому, зараз знаходиться немало політиків-недержавників, які використовують Угоду про Асоціацію з ЄС з метою політичних маніпуляцій.

І майже ніхто ні тоді, ні зараз не переймався і не переймається тим,  що ж для української економіки означає економічна частина цієї Угоди, (головне, що сама Угода є, а розвиток державної економіки не цікавить).

Переймалися і переймаються цим питанням бізнес, підприємці, промисловці. Тобто ті, на кому негласно за будь-якої влади лежить відповідальність за економічний підйом країни та добробут громадян. Уряд же, в свою чергу, повинен сприяти, розвитку підприємництва, промисловості, високих технологій.  Створювати найкращі умови для ведення бізнесу.

Ще у 2014 році Федерація роботодавців України підготувала аналіз розділу 4 Угоди Асоціації з ЄС Торгівля. Питання пов’язані з торгівлею.

Читайте також: О невыполнении бюджета за девять месяцев. ИНФОГРАФИКА

На жаль, у нас з’явилася можливість аналізувати документ лише після його парафування. Тож жодним чином ми не могли вплинути на його якість. Вже на початку досліджень аналіз погодженого варіанту 4 Розділу Угоди показав низку ризиків для української економіки, передусім через наявність диспаритету в умовах взаємного доступу на ринки. Зокрема, в частині застосування тарифних обмежень, а також нетарифних заходів, наприклад, квот. Які стосувалися, як правило, товарів агропромислового сектору. Особливо із високою доданою вартістю та глибокою переробкою. Приклади конкурентних українських товарних позицій, щодо яких обмежувальні заходи збережені: квоти було передбачено практично для всієї продукції тваринництва, зокрема, практично для будь-якого виду м’яса, але не тільки: наприклад, для продукції з обробленого молока – 2 тис. тонн/рік, для молочних паст – 250 тонн/рік (це майже нічого). Крім того, для крохмалю - 10 тис. тонн/рік, цукру – 20,7 тис. тонн/рік, цукрових сиропів – 2 тис. тонн/рік, солоду та пшеничної клейковини – 7 тис. тонн/рік, оброблених томатів – 10 тис. тонн/рік. Це дуже мало. А, наприклад, для сирів в рамках такої "вільної торгівлі" було передбачено досить суттєві мита – близько 1,5 €/кг.

Це не приховані дані. Вони є на сайті Євроінтеграційного порталу (портал розроблений коштом Європейського Союзу в межах Проекту Підтримка впровадження Угоди про асоціацію між Україною та ЄС), на сайті МЕРТ.

Квоти встановлено на 5 років, тобто до 2021 року. І на сьогодні у керівництва країни немає чіткого розуміння, як ці квоти переглядатимуться починаючи з 2021 року.

Ігноруються усі заклики бізнесу далі продовжити формулювання позиції української сторони щодо квот на сільськогосподарську продукцію.

Також ми проаналізували структуру ключових позицій експорту та імпорту між Україною і ЄС. До України з ЄС імпортуються, переважно, товари високотехнологічної групи з високим рівнем доданої вартості (як приклад: продукція машинобудування, медичні препарати). Без врахування реекспорту газу високотехнологічний імпорт з ЄС до України складає понад 70%.  А з  України до ЄС експортується переважно сировина. Частка сировини в експорті України до ЄС більше 75%.

Звільнення від справляння мита саме сировинних товарів при експорті до ЄС, за неконкурентних умов для бізнесу,  100% призведе до закріплення за Україною статусу сировинного придатку. На фоні деіндустріалізації імпорт високотехнологічних товарів й надалі зростатиме. Відповідно, зростатиме негативне співвідношення імпорту з ЄС з нашим експортом. Хіба це – рівноправне партнерство?

З позиції бізнесу ми запропонували ініціювати переговори  з представниками Європейської Спільноти щодо перегляду деяких положень Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС, адже можливість такого перегляду передбачена у ст. 481, п. 1.

Тоді ж я мав честь спілкуватися з одним із єврокомісарів. Я показав йому наше дослідження та запитав: "Скажіть, з точки зору паритетності – хіба це не асиметричні відносини між Україною і Європейським Союзом? Усі ринки є конкурентними, вони можуть і повинні прагнути мати взаємовигідні відносини, щоб не було дискримінації окремих учасників ринку однієї Спільноти. Але ж в Угоді заздалегідь закладено програшний для України варіант". Тоді цю несправедливість побудови відносин "Україна – ЄС" я сприйняв дуже гостро, рівносильно побудові відносин із позиції сили. Адже на той час ми вже мали досвід партнерства, коли "старший" брат до нас ставився, як до "молодшого".

Читайте також: Україна лише відкладає дефолт у часі, але не скасовує його

Відповідь єврокомісара була дуже проста, я її пам’ятаю і дотепер: "Це погодив ваш уряд, який згідно Конституції діє від імені усього народу". І порадив тиснути саме на Уряд. Але ж народ для того і обирав керівництво держави, щоб воно добросовісно виконувало свої функції - сприяло розвитку і поліпшенню життя того ж народу. Не через тиск чи Майдан, а добровільно та відповідально.

На цьому моменті можна просто зажуритися, що наші державники тоді не спромоглися відстояти українську національну позицію, і стоячи поаплодувати чиновникам Європейського союзу за те, що якісно відстояли економічні інтереси свого ринку.

У нас не може нормально діяти Закон про державну допомогу суб’єктам господарювання, який було прийнято відповідно до зобов’язань згідно Глави 10, розділу 4 "Про зону вільної торгівлі". Не розроблено критерії допустимості держдопомоги окремим галузям економіки.

І дійсно ніхто не думає про те, як після 2021 року будуватиметься торговельна політика з ЄС. А вивести певну формулу можна лише тоді, коли буде проведено аналіз торговельних відносин з Європейським Союзом та визначені ризики і переваги такої угоди.

Федерація роботодавців України надзвичайно занепокоєна цим фактом.

На даний момент я  вважаю, що ми як суспільство, як роботодавці, як бізнес просто зобов’язані тиснути на керівництво держави, щоб відстоювати національні політичні і економічні інтереси,  навіть за умов уже підписаної Угоди. Оскільки ми маємо право переглядати її в частині річних квот та інших механізмів, саме зараз прикладаємо усі зусилля для реалізації цих можливостей.

Світ надзвичайно конкурентний: країни конкурують за інвестиції, за нові технології, за освічених людей. Безробіття є однією з найболючіших соціально-економічних проблем будь-якого суспільства, незалежно від рівня розвитку.  І головне, що відбувається зараз в Україні – ми втрачаємо висококваліфікованих працівників, зневіра яких штовхає їх залишати Батьківщину. Україна стає абсолютно непривабливою для іноземного інвестора, завдяки негативним економічним, політичним факторам і війні.

Читайте також: Сумний парадокс: позиція МВФ щодо реформ не збігається із суспільними настроями

Реалії експортної діяльності України такі, що ми вивозимо здебільшого те, що в нас виросло: зернові культури (кукурудзу і пшеницю), олійні культури (в першу чергу, сою) та олію (в основному, соняшникову). Їхня спільна частка перевищує 90% в аграрному експорті.

Але при цьому Україна примудряється ще бути імпортозалежною аграрною державою. Ми купуємо у Білорусі м'ясо, масло, з Польщі веземо овочі і фрукти і навіть сало!

Особливі ризики ми вбачаємо і в проекті угоди про ЗВТ з Туреччиною, яку наразі готує Уряд. Ця країна має дуже потужну економіку, яка стрімко та, в гарному для Туреччини сенсі цього слова, агресивно розвивається. Але чи готова слабка українська економіка до такої жорсткої конкуренції? Відповідь очевидна – ризики необхідно мінімізувати. Але системних консультацій з бізнесом Уряд із цього приводу не веде. Тож маємо ще одну реальну загрозу інтересам вітчизняного  промислового виробника.

Це те, куди нас штовхає конкурентний світ. А стратегія держави повинна бути направлена на розвиток промисловості з конкурентоздатною продукцією на рівні світових стандартів. Що сприятиме створенню робочих місць для високваліфікованих працівників.

Тому з метою запуску усіх необхідних механізмів для рівноправного партнерства Україна-ЄС одним із ключових пунктів Маніфесту роботодавців України є проведення аудиту ключових міжнародних економічних угод та зобов’язань України, їх перегляд в частинах, що суперечать комплексній стратегії економічного розвитку і реіндустріалізації України.

Підписуйся на сторінки UAINFO у FacebookTwitter і Telegram

Дмитро ОЛІЙНИК, для НВ.Бізнес


Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter

Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки

Інші новини по темі



Правила коментування ! »  
Комментарии для сайта Cackle

Новини