"Будапештські гарантії" – п’ята публікація із серії, що презентує "Нову стратегію миру та безпеки", запропоновану на однойменному Національному форумі, який пройшов 30 жовтня в Києві.

Нам, усім разом, дуже важливо переконливо продемонструвати щирість, послідовність і єдність у боротьбі за свою країну. Лише тоді ми зможемо розраховувати на підтримку наших європейських й американських партнерів, достатню для примусу агресора до миру та повернення всіх окупованих територій.

Необхідно назавжди припинити зрадницьку торгівлю через лінію фронту, корупцію на військових поставках, перетворити санкційний механізм на жорсткий інструмент тиску на державу-агресора, її військове-політичне керівництво й олігархічну верхівку.

Все це дозволить повернутися до питання реалізації гарантій безпеки й територіальної цілісності, які наша країна отримала 5 грудня 1994 року в Будапешті

Всі роки війни з Росією українська влада була пасивною в цьому питанні. Більш того, президент України Петро Порошенко в своїх численних виступах, із трибуни Генеральної Асамблеї ООН зокрема, демонстрував зневажливе ставлення до Будапештського меморандуму й отриманих нашою країною гарантій.

Реальне ставлення президента України до питання Будапештських гарантій якнайкраще ілюструє факт непризначення протягом 15 місяців, у розпал військових дій на Донбасі, посла України до Великої Британії. І це в країні, яка дала нам гарантії безпеки й територіальної цілісності та неодноразово висловлювала свою згоду на участь у консультаціях із питання їхньої реалізації.

Навіть останнього разу, виступаючи із трибуни Генеральної Асамблеї ООН, президент України промовчав про необхідність виконання Будапештських гарантій. Йому та світовій спільноті про це нагадав президент Польщі Анджей Дуда.

Час припинити слухати голоси, що на різні лади розказують про нікчемність зобов'язань, узятих на себе країнами-гарантами.

Спеціально для тих, хто намагається маніпулювати перекладами текстів і процедурами ратифікації, необхідно нагадати таке.

По-перше, відповідно до підписаного в Будапешті Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, тексти англійською, російською та українською мають однакову силу.

Читайте також: Як Будапештський меморандум не став законом

По-друге, на час підписання цього Меморандуму законодавством США, Великобританії, Росії та України не передбачалася процедура обов'язкової ратифікації таких угод і, відповідно, кожен із голів держав, що підписали Меморандум, був уповноважений підтверджувати гарантії від імені своєї країни. Текст документа містить норму про набуття чинності з моменту підписання.

Як ілюстрацію до наших вимог виконання гарантій наведемо дві статті Будапештського меморандуму.

Стаття 2. Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують їхні зобов’язання утримуватися від загрози силою або її використання проти територіальної цілісності або політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об’єднаних Націй.

Стаття 4. Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують їхні зобов’язання домагатися негайних дій з боку Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй з метою надання допомоги Україні як державі-учасниці Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, що не володіє ядерною зброєю, в разі, якщо Україна стане жертвою акту агресії або об’єктом погрози агресією з використанням ядерної зброї.

У сучасному світі поважають і виконують лише ті гарантії, на яких твердо наполягає зацікавлена сторона.

Україна, що відмовилася за запитом всього цивілізованого світу від третього за потужністю ядерного арсеналу, свої зобов’язання перед людством виконала. Ми подали приклад, як власникам ядерної зброї, так і країнам, які хотіли б її отримати.

Тепер слово, а головне, дія за гарантами нашої безпеки й територіальної цілісності.

Саме тому в нашій стратегії досягнення миру головна роль відводиться Будапештському формату переговорів. Лише в цьому форматі Україні, яка виконала всі свої зобов'язання, належить безперечне право формувати порядок денний. Цей формат за необхідності може бути розширений за рахунок інших країн, що адекватно оцінюють дії Російської Федерації щодо України.

Важливою підтримкою для нашої країни стало підписання 25 липня поточного року Кримської декларації, в якій Державний секретар США Майкл Помпео заявив про невизнання США спроби анексії Криму Росією. У документі констатується факт порушення Російською Федерацією Статуту ООН і Гельсінського Заключного акту Наради з безпеки і співробітництва в Європі. Також у Кримській декларації проводиться паралель із Декларацією Веллеса 1940 року, якою США визнали незаконною окупацію Радянським Союзом Балтійських держав.

Ми розцінюємо Кримську декларацію, як підтвердження незмінності зобов'язань, прийнятих США відповідно до Будапештського меморандуму, і сподіваємося, що країни-гаранти усвідомлюють різницю реалій 1940 року і реалій 2018-го.

Україна заради загального блага відмовилася від своєї ядерної зброї, і тому український народ не готовий десятиліттями чекати на розпад держави-агресора або падіння нової "берлінської стіни".

Ми пам’ятаємо, що Будапештський меморандум не містить зобов’язань країн-гарантів воювати за нашу землю, але в нас є моральне право вимагати колективного застосування достатніх за своєю ефективністю невоєнних заходів примусу Російської Федерації до миру та звільнення всіх без винятку окупованих територій.

Санкції, які діють щодо російських підприємств, а також російської верхівки, безумовно, є необхідними, але недостатніми. Від застосування таких санкцій "у розстрочку" втомлюються всі.

Читайте також: Будапештська пастка: 2014-го Захід здав не тільки Україну, а й своє спокійне життя

Саме тому ми вважаємо, що вся санкційна політика повинна бути націлена не на досягнення проміжних результатів, а на повне звільнення території України. Нам потрібен реальний мир, а не його ілюзія, розтягнута на довгі роки.

Ми не піддамося тиску агресора й не звернемо зі шляху в Європу та НАТО, але наші західні партнери повинні розуміти, що Україна ніколи не піде ні на які територіальні поступки, й тому нам потрібна допомога, достатня для звільнення і Донбасу, і Криму.

Для цього необхідне злагоджене енергійне застосування санкцій, які в короткий термін поставлять крапку в російських претензіях на Україну й інші пострадянські країни.

Такі рішення є життєво важливими не лише для нашої країни. Реалізація Будапештських гарантій повертає довіру до західного світу й підвищує ефективність зусиль, спрямованих на ядерне роззброєння на планеті. Зрештою, це необхідно самій Росії для того, щоб позбутися агресивного чаду й нарешті зайнятися вирішенням внутрішніх проблем.

Одним із заходів, здатних примусити агресора до миру, може стати реальна загроза введення міжнародного ембарго на придбання російської нафти та нафтопродуктів. Потенційна втрата приблизно половини експорту країни може привести режим до втрати стійкості.

У той же час світ у змозі компенсувати відсутність російської нафти за рахунок збільшення видобутку країн OPEC, США й інших джерел.

Як і раніше ефективними заходами впливу можуть бути загроза відключення Росії від системи SWIFT, ізоляція від глобальної фінансової та банківської систем, а також низка інших дій, які ми готові запропонувати.

При цьому очевидно, що курс на реальний примус Росії до миру несумісний із будівництвом "Північного потоку-2" й іншими подібними проектами. Вони допомагають агресорові компенсувати втрати від санкцій, підвищують фмовірність повномасштабного вторгнення на територію України й водночас збільшують залежність Європи від Російської Федерації.

У результаті того, що наша країна відмовилася від ядерної зброї, не лише країни-гаранти, а й усі країни Північноатлантичного альянсу за майже чверть століття заощадили на оборонних витратах сотні мільярдів доларів.

Це дає нам повне право наполягати на істотному посиленні військово-технічної допомоги, яка гостро необхідна країні для створення ефективної системи протиповітряної оборони, відродження Військово-морських сил і зміцнення наших можливостей на сучасному рівні протистояти наземному вторгненню.

Таку жорсткість нашої позиції в питанні реалізації гарантій необхідно щодня підкріплювати нагадуванням нашим партнерам про те, що йдеться не про локальний і тим паче не про внутрішній конфлікт. Опинившись на межі цивілізаційного розлому, Україна ціною життя своїх солдатів, ціною величезних руйнувань і страждань мільйонів людей захищає демократичний світ від агресивної навали.

Наступна публікація буде присвячена програмі реінтеграції Криму та Донбассу.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram