Уроки історії. Спитала сьогодні, 7 вересня, в Строба Телбота (заступник держсекретаря США в 1994–2001 рр. – UAInfo) і Стівена Пайфера (посол США в Україні в 1998–2000 рр.– UAInfo), чому США наполягали, щоб Україна віддала ядерну зброю, а Росії дозволили її мати.

Читайте також: 22 річниця підписання Будапештського меморандуму – чи мали ми інший вихід?

Вони визнали, що тоді, на початку 1990-х, дискусії в американському уряді, хто залишиться зі зброєю, таки точилися, й у них перемогла думка, яку відстоював Бейкер, що лише Росія матиме контроль над ядерним арсеналом.

Телбот і Пайфер також визнали, що Будапештський меморандум не виставили на ратифікацію в Конгресі, бо непокоїлися, що не пройде, а також наполягли, щоб у документі було саме слово "запевнення" а не "гарантії" – боялися, що гарантії можуть потягнути за собою зобовязання, як стаття 5 статуту НАТО (встановлює, що збройний напад на одну або на кількох країн-членів НАТО вважатиметься нападом на всіх членів Північноатлантичного альянсу– UAInfo).

Читайте також: Чому в переговорах щодо Донбасу не варто переходити до формату Будапештського меморандуму

Так документ і залишився декларацією, а не законом.