Не варто порівнювати бандерівців і мельниківців зі свободівцями й азовцями. Але розкол у націоналістичному таборі явно на руку проросійським силам.

Хто більший український націоналіст?

Цього слід було очікувати. Російськомовні українські націоналісти на президентських і, думаю, парламентських виборах не збираються об’єднуватись з україномовними українськими націоналістами.

Руслан Кошулинський як кандидат у президенти прийнятний для “Свободи”, “Правого сектору” та Конгресу українських націоналістів. Натомість “Національний корпус” і “Азов” кандидатом у президенти бачать Андрія Білецького.

І не треба шукати, хто більший націоналіст – прихильники Кошулинського чи Білецького. Останні кажуть, що до влади повинні прийти нові люди. Але цілком очевидно, що тут розкол чітко пішов за етнічною ознакою. Російським спецслужбам не довелось особливо попрацювати, щоби це стало доконаним фактом.

Читайте також: Хотите понять страну? Вынырните из соцсетей и включите телевизор

Чергова суперечка між українськими націоналістами, чи, точніше, людьми, які такими себе вважають, вкотре доводить, що, власне, український націоналізм не є визначальним у діях цих людей. Радше навпаки. Їхні протиріччя не є кардинальними. І мова навіть не про розходження у стратегії й тактиці. Все зациклюється на лідерах, які хочуть підім’яти під себе й ідеї, і людей.

Після тріумфу і поразки “Свобода” робить рішучий крок, щоби повернутися на політичну арену. Це зрозумілий вибір для будь-якої партії. Однак, як бачимо, не всі повірили, що Руслана Кошулинського висунули заради об’єднання українських націоналістичних сил. Багато хто думає, що “Свобода” хоче бути першою серед рівних і прагне знову створити свою фракцію у Верховній Раді України. Вона і створить, навіть якщо прихильники Білецького відщипнуть від неї кусник електорату. Сам їхній лідер до парламенту не потрапить.

На тлі протиріч і фактичного розколу в таборі українських націоналістичних сил годі думати про пропаганду ідей українського націоналізму під час президентської та парламентської передвиборчих кампаній.

І Кошулинський, і Білецький розуміють, що жодному з них не стати українським президентом. Навіть якби політичні сили, які стоять за ними, об’єднались, можна розраховувати на якихось два відсотки підтримки українських виборців. Такою є ціна колишньої радянської й нинішньої російської пропаганди, коли українського націоналіста вважали і вважають ворогом народу. Все це слід помножити на українські амбітність і недалекоглядність. Не забуваймо і про засланих “козачків” у націоналістичному середовищі.

Читайте також: Всі відтінки "вати": причина розколу в проросійському таборі

Не варто порівнювати бандерівців і мельниківців зі свободівцями й азовцями. Але розкол у націоналістичному таборі явно на руку проросійським силам.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram