Читаю ото стрічку новин і мені боляче і страшно. Ще довго, ой ще довго нашому народові до справжньої громадянської зрілості. І до справжньої демократії. І до порядку в державі. Бо, за словами відомого персонажу, порядок повинен бути перш за все у наших головах. А там лише одна зрада, песимізм та істерика з приводу і без.

Після чорної п’ятниці наступив чорний понеділок. Бунти на західному кордоні, перекриті митниці. Збройні сутички на Азові. Введення воєнного стану. І на цьому фоні – істерика та шквал зради у соцмережах. І – море експертів світового масштабу.

Люди, які не можуть бур'яни біля дороги напроти своєї хати викосити чи папірець до смітєвої урни донести, вказують, що і як повинна робити влада в Києві. Дістається усім, починаючи від президента і закінчуючи прикордонником на кордоні. Вентилятор запрацював.

Читайте також: Як дотримуватись інформаційної гігієни, коли війна

І за будь якою дією, будь яким рішенням бачиться зрада. 

Багато років незаконно ввозили євробляхи. Бо по закону дороге розмитнення. Президент паскуда, наживається на високому миті. Вимагають узаконити уже ввезені контрабандні машини. Пішли назустріч, прийняли закон, узаконюйте, розмитнюйте. Не такий, хочемо нічого не платити. Всі паскуди, бастуємо. Перекриваємо кордон. 

Чотири роки клянуть президента, що не називає війну на сході війною. "Бо йому так вигідно, заробляє на цьому. Паскуда". Президент вводить воєнний стан. "Паскуда, скоро вибори, йому це вигідно".

Іншими словами, що б не робилося, в усьому зрада, все не так, в усьому бачиться негативний підтекст...

І все це мені щось нагадує... Історія, як відомо, повторюється. Колись Бог виводив ізраїльський народ з полону. І не догодив. Сам Бог не догодив! Народ в постійному бунті, все не так, то води немає, то єгипетської цибулі, то манна поперек горла стоїть. І Мойсей не такий, і Аарон і Сам Господь Бог. Поверніть нас назад! Де часник і цибуля, де ковбаса дешева, пломбір смачний і робота для всіх є. Нашо нам та примарна земля обітована. Хоча там і врожаї винограду фантастичні, але там велетні живуть. Зрада!

Читайте також: Ніцой: Як же дістав цей дурдом

І що боляче, такі настрої і серед християн. Серед тих, хто повинен бачити і мислити ширше і глибше. Шановні, може пора прийти до тями і стати мислячими та адекватними як з громадянської, так і з духовної точки зору. Берегти спокій та розсудливість. Бо шлях до землі обітованої лежить не тільки через надприродні Господні чуда, але й через пустелю. І велетні-страхи не в економіці чи євробляхах, а у наших головах. А на самій обітованій землі потрібно пахати, щоб вона стала благословенною. Україну не побудуєте за 4 роки. І навіть не за 10.

Тому, зберігаймо спокій, адекватність та згуртованість. Марудна щоденна праця. Молитва і твердість. Віра та надія. Без паніки, Бог знає, що робити. Шануймося!

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram