Багато західних спостерігачів хотіли б зміни керівництва України після президентських виборів 2019 року.  Хтось хотів би бачити президентом молодого депутата з відомої парламентської групи «Єврооптимістів». Інші сподіваються, що наступний лідер країни буде з таких нових партій, як «Демократичний альянс» або «Сила людей».

Однак, найбільш вірогідним сценарієм є обрання Тимошенко президентом і значне збільшення представництва її партії у парламенті. Петро Порошенко може залишитися президентом, але станом на листопад 2018 року лідируючим кандидатом є саме Тимошенко. Щодо парламентських виборів, то її партія перемагає в опитуваннях зі значним відривом.

Про це пише Андреас Умланд для Atlantic Council.

Важко передбачити, що станеться, якщо колишня прем’єр-міністр, її партія та їхні соратники прийдуть до влади, але Заходу вже зараз необхідно готуватися до такого розвитку подій. Частково ця підготовка означатиме пошук  непослідовностей у поточній поведінці Тимошенко у парламенті і її публічних промовах. Але перспектива її приходу до влади повинна також розглядатися, як шанс для нового початку, покращення відносин і прогресивного розвитку країни загалом.

Читайте також: Соцопросы декабря покажут сильные изменения у группе лидеров президентских выборов

Певні аспекти її поточної позиції та кар’єри могли б послужити відправною точкою для такого далекоглядного підходу. Перш за все, Тимошенко стала б першою у східнослов’янському світі жінкою-президентом. Це саме по собі буде вартим уваги досягненням в контексті традиціоналістської культури православної християнської цивілізації, а також неорадянських моделей поведінки, які історично не надто підтримують владу жінок. Тимошенко вже зламала бар’єри, коли у 2005 році стала першою жінкою-прем’єр-міністром, а її обрання на президентську посаду було б величезним кроком вперед щодо гендерної рівності на всьому пострадянському просторі.

По-друге, за останні 20 років Тимошенко вдалося побудувати прозахідну партію під назвою «Батьківщина». Створення цієї організації зміцнило українську демократію. На відміну від більшості інших політичних проектів в Україні у «Батьківщини» є функціонуючі регіональні та місцеві осередки, які більш-менш рівномірно розповсюджені по всій території України. Її фракція присутня в українському парламенті протягом багатьох років, а сама партія є членом-спостерігачем Європейської народної партії, альянсу християнсько-демократичних партій ЄС. «Батьківщина» популярна не лише через особистість Тимошенко, але і через свої соціально-економічні ініціативи.

Іншими словами, вона є ближчою до західної політичної партії, ніж до пострадянського «політично-технологічного» проекту або пвсевдопартії, яких в Україні було багато з 1991 року.

По-третє, правда, що Тимошенко належить до старої гвардії пострадянських призначенців, але вона відрізняється від них. Вона була міністром при Леоніді Кучмі, який обіймав президентську посаду з 1994 по 2005 роки. Однак, протягом недовгого часу у 2001 році вона також сиділа у в’язниці. А коли Порошенко при Януковичу обіймав посаду міністра у 2011-2012 роках, вона у цей час, знову ж таки, сиділа за ґратами. Самі по собі ці ув’язнення не можна вважати рекомендацією, проте вони вказують на те, що вона з іншого матеріалу, ніж Кучма, Ющенко, Янукович і Порошенко,  жодного з яких ні разу не заарештовували за всю їхню політичну кар’єру. Можна сказати, що два арешти Тимошенко як опозиційного політика радше свідчать про страх її опонентів перед її рішучістю, ніж про якісь надзвичайні проступки.

Нарешті, протягом останніх місяців Тимошенко та її партія провели низку добре-організованих конференцій під назвою «Новий курс», які передбачали широку участь та плюралістичні дискусії. Порівняна відкритість цих подій була проілюстрована інцидентами, коли незаплановані спікери спонтанно брали слово без жодних перешкод. На цих зустрічах лунали змістовні промови та відбувалися інтерактивні дебати, які містили багато інноваційних (навіть якщо іноді і напівсирих) підходів. На них також запрошували велику кількість активістів і спеціалістів, які не належать до «Батьківщини». Насправді, конференції «Нового курсу» представили настільки багато новаторських планів, що політичним експертам їх важко повністю перетравити.

Жодна з цих обставин не є гарантією хорошого президентства Тимошенко. Постає запитання, звідки беруться ці величезні суми грошей, які Тимошенко наразі витрачає на свою виборчу кампанію, і що вони означатимуть для її можливого майбутнього президентства та/або уряду. Тим не менш, зважаючи на те, що вона, скоріш за все, переможе, ці аспекти біографії Тимошенко можуть послужити відправною точкою для конструктивної дискусії між нею та українським громадянським суспільством і західними гравцями.

Іноземні дипломати та українські активісти повинні вже зараз дослідити, чи збирається і наскільки збирається майбутня президентська адміністрація при Тимошенко підтримувати проштовхування реформ через розбещений олігархами парламент, охоплений корупцією уряд та ворожу до реформ бюрократію. Одним з найбільш послідовних вчинків Тимошенко в якості новопризначеного прем’єр-міністра у 2005 році був перегляд проблемної приватизації і прозора реприватизація найбільшого металургійного комбінату в Україні «Криворіжсталь», який пізніше перетворився на «АрселлорМіттал Кривий Ріг». Цей вчинок може свідчити про те, що Тимошенко може бути більш серйозно налаштована на зменшення олігархічного впливу в Україні, ніж Порошенко.

Читайте також: Юлія Тимошенко у 2 турі президентських виборів виграє у всіх можливих конкурентів, – соціологія

Тимошенко критикують за її популістську позицію, нереалістичні соціальні плани та, на вигляд, неконструктивну поведінку в парламенті. Та все ж, подібні дії також є доволі звичайними для західних опозиційних партій, які не знаходяться при владі. Є шанс, що Тимошенко та її команда, так само як західні партії, адаптуються після успіху на виборах і суттєво відкоригують свої позиції, як тільки прийдуть до влади. Зважаючи на те, наскільки вузький простір для дій має будь-який український уряд, уряд Тимошенко, скоріш за все, більш продуктивно співпрацюватиме з МВФ, Європейським Союзом та іншими донорськими організаціями, ніж можна припустити, базуючись на їхній поточній виборчій риториці.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram