«Якщо ти не цікавишся політикою, політика зацікавиться тобою» – на ці слова подруги зовсім нещодавно я натрапила у ФБ-стрічці і вони змусили мене замислитися. Ні-ні, не турбуйтеся, я знаю, що їх авторство належить Уїнстону Черчиллю, або якщо закопатися іще глибше в історію – то Периклу. Мене здивувало інше – сьогодні все менше і менше людей визнають, що цікавляться політикою. Навіть якщо цікавляться.

Читайте також: Зразок оптимальної моделі державно-суспільного устрою

Політика стала лайливим словом, синонімом корупції, домовленостей, схем і ще з десяток слів із негативною конотацією. І от уже кожен, хто хоче поговорити про державу чи реформи, що, насправді і є політикою (політика – з грец. мистецтво управляти), завжди починає зі слів – «ні-ні, це не про політику».

Скажу більше, усі справді політичні промови, лекції, виступи розпочинаються із цієї ж фрази – «давайте поговоримо не про політику». Десять із десяти народних депутатів, які протягом останніх років відвідували університет, де я працюю, завжди казали – «хочемо поговорити не про політику». Але ви ж політики, професійні політики! Як на мене, тільки про політику з вами і варто говорити. А нам слід позбутися усього негативу, що супроводжує слово політика. Варто зрозуміти, що злодії і олігархи, які уособлюють сьогоднішню важковагову владу, прийшли туди і поки лишилися там через те, що інші не хотіли про цю політику говорити.

Спадок пострадянського бандитизму вичерпується, стає усе менше людей, яких захоплює рєшальний варіант розбудови бізнесу і держави. Нове покоління, у більшості, взагалі позбавлене таких схем у мозку. Тому нам саме час поговорити про політику. Політику, якою вона має бути.

Читайте також: Випробування на адекватність і єдність

Проте тут з’являється іще один феномен, який можна порівняти хіба що з футболом. Пригадайте, уболівальник під час перегляду матчу улюбленої команди завжди знає, як варто діяти – куди пасувати, коли забивати і голосно підказує недолугим гравцям по ту сторону екрану, як перемогти. Хоча практичного досвіду, знань і фізичної підготовки у нього – катма. Так само із управлінням державою, містом, селом – переважна більшість громадян вважають себе експертами, а політику – галуззю яка не вимагає навчання і досвіду.

Та чим вже вона інша від медицини чи географії? Тому, в час коли Україна потребує сили і розвитку нам слід говорити про політику, яка не зводиться до переліку поверхневих сучасних партій, дискредитованих лідерів чи передвиборчої гречки, а мистецтво управляти державою. Про політику, як галузь, що вимагає громадянської підготовки, про політику, як ваш можливий фах. Так-так, давайте говорити про політику.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram