Диво дивнеє, у нашій славній Україні й досі, на п’ятому році війни з Росією, знаходяться прихильники "русского мира". Не вірите? А ось вам "хвакти".

Такий собі український інформаційний портал Znaj.ua (до речі, й справді вельми цікавий) 6 грудня розмістив у себе статтю про … "великого російського князя і полководця" Олександра Невського.

Чим же сподобався "благовірний" Саньок не менш "благовірному" українському веб-порталу? Виявляється, що в цей день російська православна церква відзначає день пам’яті цього покидька і за одно вшановує полеглих воїнів (полеглих, очевидно, що не за Україну, а за "матушку Россию").

Читайте також: Как только плач по русскому миру выходит за пределы кухонь, его надо пресекать – Валетов

Також, як повідомляє Znaj.ua, "в цей день молилися Олександру Невському про родичів, які опинилися в чужому краю". Може, модератори порталу помолилися за українських моряків, які опинилися в російському полоні або за десятки українських в’язнів, які й досі перебувають у в’язницях "в чужому краю"? Щось дуже сумніваюсь.

Міф про "благовірного князя" Олександра Невського давно вже розвінчаний і, до речі, самими ж росіянами. Це той, хто був вірним васалом Орди і підступно підкорив їй Великий Новгород. Ось, наприклад, що каже про нього видатний російський історик і археолог, академік РАН В. Л. Янін: "Александр Невский, заключив союз с Ордой, подчинил Новгород ордынскому влиянию. Он распространил монгольскую власть на Новгород, который никогда не был завоёван монголами. Причём выкалывал глаза несогласным новгородцам, и много за ним грехов всяких".

Але Znaj.ua втокмачує українцям іншу думку. Цитую: "Олександр Невський народився в 13-му столітті в Переяславі Заліському. Тоді країну атакували відразу з трьох сторін – Литва, монголо-татари і католицький Захід. За все життя Невський жодного разу не програв битву, був талановитим полководцем і дипломатом, укладав мир з сильними ворогами – Золотою Ордою – і зміг відбити напад з Заходу, захищаючи православ'я від католицької експансії". Ось так і не інакше. Дуже патріотично і благовірно, особливо про православ’я напередодні отримання Українською церквою томоса про автокефалію. 

Читайте також: Угорська пропаганда – сестра-близнючка російської

І наостанок не можу не зачепити болючу для мене тему видавничої політики українських видавництв. І досі в Україні з успіхом видаються антиукраїнські по суті книжки, а їхні видавці почуваються як сир у маслі.

Є таке видавництво "Самміт-книга", яке видає, наприклад, книжки відомого українофоба Яна Таксюра, а у 2016 році видало збірку Terra Poetica за підтримки "Роспечати" (!), в якій пропагується ідея єдності "братських" народів – російського та українського. Я про це якось писав.

Очолює видавництво Іван Степура. Ну й що ви думаєте? Можливо він є, як то кажуть "нерукопожатним" у середовищі колег по цеху? Зовсім ні. Навпаки, ця особа вельми бажана на всіляких книжкових форумах та ярмарках, а такий відомий український видавець, як Іван Малкович не лише з ним приятелює, а хіба що тільки в губи не цілується. Хіба пану Малковичу не відомі здобутки його колеги?

Тож бути "русскомирцем" в Україні не лише вигідно, а й досі престижно. Чому так відбувається?

На світлинах: село Пархомівка Іллінецького району Вінницької області та Малкович і Степура на Львівському форумі видавців.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram