Жовті жилети, соціалізм в дії, вихід з ЄС і НАТО... В ці дні багато чого можна почути від аналітиків про ситуацію у Франції. А я от почув історію однієї української сім'ї, яка, власне, у цій «ситуації» нині живе – у передмісті Парижа.

Самі із Донецька, після активних бойових дій чоловік з жінкою і маленьким сином переїхали до Києва. Ну, ситуація стандартна: хочеш жити, то живи собі, а у держави немає лишніх грошей для допомоги.

Читайте також: Эксперт: Трудовая миграция для Украины является ключевым риском в контексте выживания нации как таковой

Так і жили – в гуртожитку для українських «біженців» десь за Києвом. Згодом орендували квартиру. Не витримали. Сказали, якщо ми біженці у своїй країні, то чого набридати проблемами державі, їй якось не до нас.

Понапозичали грошей – поїхали до Франції. Там їх прийняли. Очікують на статус біженців. Попри всі процедурні питання та особливості французького законодавства, їм видали безкоштовне житло, хоч і тимчасове, їжу, соцдопомогу. Дитина також безкоштовно відвідує садок, усі можливі гуртки.

Навіть зважились на другу дитину. Мовляв, в Україні – бебі-бокс, а тут – медична страховка, яка все покриває. Почуваються більш захищеними. При цьому нікого не звинувачують і жертвами себе не виставляють. Просто хочуть кращого життя для своїх дітей.

Читайте також: Процесс миграции превращает Украину в одну из самых отсталых стран – эксперт

Я не прагну аналізувати причини і наслідки вчинку цієї сім’ї. Лякає те, що ми втрачаємо молодих, перспективних людей, трудовий потенціал країни, який ладен хоч з «жовтими», хоч з рожевими жилетами миритись, аби лише не з вітчизняними.

От вам і вся стратегія влади: зробити все, аби українці ставали біженцями, тікаючи від «покращення» світ за очі.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram