Переконався зайвий раз. Задали сину прочитати оповідання Ернеста Томпсон Сетона "Лобо". Дуже і дуже дивний вибір.

Я вже не кажу про те, що це посередня література. З усіх точок зору. Але сам зміст!

Хто не пам’ятає. Це оповідання про історію полювання на дуже хитрого та розумного вовка Лобо.

Читайте також: Яких сучасних українських письменників знають українці – опитування

Автор ґрунтовно описує в подробицях, як він знищував худобу та розривав мисливських собак. З подробицями описуються всі методи боротьби з вовками з точними рецептами різних отрут та конструкціями пасток.

Історія закінчується тим, що мисливці ловлять кохану вовчицю Лобо Бланку і розривають її тіло на дві половини. Потім розрубають на шматки і кров’ю вовчиці мажуть пастки, щоб приманити Лобо.

Лобо приходить виручати кохану, його ловлять і він помирає.

Таке от веселе оповідання для дітей.

Одне питання. Для чого оце дітям читати? З літературної точки зору це більш ніж посередньо. З точки зору інтересу дітей – сумніви ще більші.

Читайте також: Письменник: Є кілька причин, чому українська література для підлітків не стає широковідомою

Мені, наприклад, не цікава і навіть гидотна вся ця кривава історія. І дітям також. В чому сенс вивчення подібних творів? Для вироблення стійкої відрази до літератури?

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram