Усі як як один футурологи та візіонери світу пророкують смурні перспективи того всього нашого, міграцію, персональні кризи, навалу роботів, глобальне безробіття і тотальну домінацію БіґДата над людиною маленькою і переляканою. Нічого особливо приємного нас у майбутньому, з їх слів, вже не чекає, а отже і йти особливо не хочеться.

Натомість, тепер усі втікають в історії. В історії гарно розказаних брендів, політичних стратегій, наново переказаного і як слід глорифікованого минулого.

Читайте також: Деякі аспекти економічної футурології

Замість майбутнього усі різко забагли у минуле. Американці хочуть мейк Амеріка ґрейт еген, британці через Брекзіт хочуть вийти у ті часи, коли над їх імперією не заходило сонце, Путін відновлює магію СССР і царської Росії. Ностальгія б’ється за тонкою стіною реальності, як могутній звір, відчуваючи наш неспокій і страх перед майбутнім. Вона от-от візьме нас на роги і понесе.

Хто читав «Мері Попінс» Памели Треверс, то пам’ятає, що це така досить моторошнувата книжка. І одним із найстрашніших є момент, коли діти потрапили у картинку, намальовану на вазі – сценку з хлопчиком з пов’язкою на коліні. І ледве звідти вибрались, бо саспенс тої пригоди був неабиякий.

Читайте також: Про що свідчить ностальгія росіян за совком

Настали часи, коли хочеться намалювати собі якусь затишну картинку світу чи його фрагмента і залізти туди з головою. 
Або у картинку до інших людей.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram