Політики – це дзеркальне відображення нашого суспільства. Ми заслуговуємо на таких кандидатів, нам їх не привезли з чудернацьких країн, вони вдерлися до політичного Олімпу в результаті природної селекції.

У нас зек був президентом – чому ж гуморист не може стати кандидатом? При наявності бюджету і бажання, можна навіть вибори виграти. 

Впродовж років радянської влади знищувалась інтелектуальна еліта нашої нації – громадянська війна, еміграція, репресії, розстріляне Відродження, вбиті у Харкові кобзарі, Голодомор, війна – не стало кращих, а вижили нахабніші та найхитріші. Розстріляли університетських професорів, вчених, лікарів, педагогів, знищено науку, культуру, теат. На декілька десятиліть зникла як явище міська та сільська інтелігенція, загнали в глухий кут україномовну літературу, музику.

Читайте також: Политолог: Большинство напрочь отрицает результаты социологии, если она им не нравится

Натомість завозились ешелони переселенців, значна частина яких – колишні каторжники, злодії, п'яниці чи нездари, котрим обіцяли житло і роботу при переїзді. Створювались нові міста навколо великих підприємств, найбільш активні представники "переселенців" та нащадки офіцерів НКВС вибивались в люди, формуючи нову політичну еліту УРСР. Їх діти продовжили справу батьків.

З'явилась нова Україна, зліплена за шаблоном радянських лялькарів. Патріотично налаштована інтелігенція складає мізерну частину суспільства, де столиця і міста мільйонники говорять російською, де десятиліттями освіта не гарантувала достатку, де інтелектуали не відчувають зв'язку з цією землею, де швидкі гроші в час ікс вдалося заробити лише комсомольцям (або кримінальним авторитетам), а вчителі змушені були торгувати на базарі.

У нас не буде нових політиків, бо вони ще не виросли. Не створено середовище для виникнення нової політичної еліти.

Найбільші капітали країни – це не результат освіти та підприємницького хисту власників, а схеми з державними грошима, або "приватизовані" свого часу шматки радянської промисловості.

Система, побудована комсомольцями, наскільки потужна, що миттєво перетворює найсвідомішого активіста на частину ідеально діючого механізму. Вбити дракона не вдалося.

Читайте також: За кого голосовать нельзя, за кого можно, за кого нужно?

Є маркери здорового сучасного суспільства – толерантність, рівень життя пенсіонерів, ставлення до безпритульних тварин, адаптованість міста до потреб людей з інвалідністю та інше.

Ми – хворе суспільство за будь-яким з цих маркерів. Ми не навчились дотримуватись елементарних правил дорожнього руху та прибирати за своїми собаками. А об'єднуватись в партії або делегувати достойним право боротись за наші інтереси нам ще зарано.

У нас партії не діляться за традиційним спектром – ліві, праві, демократи, консерватори та подібне. У нас партії відрізняються тільки обличчям лідера та джерелом фінансування. Але "піпл хаває".

То ж і Зеленський, і Вакарчук, і Ляшко, і Ківа, і Гриценко – цілком реально можуть ужитись в політичному світі України. Бо знайдуться клоуни, котрі проголосують. А Зеленський? Він просто на роботі, а працювати він вміє якісно.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram