Додивився інтерв’ю Зеленського. Бачу у стрічці купу нервових та агресивних коментарів, які намагаються ігнорувати чи перекручувати сказане. Хтось хоче робити вигляд, що Зеленського взагалі не існує. Зрозуміло, команди інших кандидатів у президенти банально налякались. У результаті комічно виглядає не Зеленський, а ті, хто його недооцінює. Незалежно від ставлення до нього. Істерика тут не метод, бонеконструктивна критика грає на, а не проти Зеленського. Про що і говорять його рейтинги в районі 2-3 місця на 6-8%. 

До інтерв’ю в мене було декілька принципових претензій до цього талановитого та успішного коміка-бізнесмена. Пов’язаність з олігархом Коломойським, неодноразове неповажне ставлення до української мови. Апелювання до того, що він актор – це низькосортна дискримінація за професією. Треба критикувати по суті. Після перегляду відео запитань до Зеленського виникло ще більше. Не стільки до висловлених ним деяких непоганих позицій, але до його великої мережі контактів серед політиків, екс-президентів та олігархів. Ніби неполітик з поза системи виявився досить близьким до цієї системи. А його неудавана щирість викликає питання: А що не було сказано? Багато сентиментальних історій може й правда, але є технологічна заготовка. Тут усе тут треба ділити на два.

Читайте также: Участь Зеленського у виборах – це чудовий тест для нас, українців

Про гроші. Він не цурається своїх великих робочих заробітків (20 тисяч євро за виступ), що часто отримувались від Кучми, Януковича, Медвєдєва та інших. Він говорить що в прямому сенсі пив з Януковичем у Межигір’ї і, в той же час, що відмовився від пропозиції Яника на 100 мільйонів $. Від пропозицій Пінчука він так само відмовляється. Але не від пропозицій Коломойського. Перед тим, він розповідає про доброчесного батька, що відмовляється від подарунку сина, автомобіля Honda. Це ніби мотив, що не дозволить йому йти на грошові компроміси з совістю. У тому числі, щоб не взяти мільярди за відмову від участі у виборах. Розповідає, що вдвічі більше у Кварталі (в якому 2000 людей) він заробляє, бо є і автором текстів, і актором. Він називає Кучму «рубаха-хлопцем», Тимошенко «сильною і привабливою» та спокійно говорить про Ющенка, Кличка та інших на нього ображених через жарти.

Він визнає, що його батьки голосували за Януковича, а потім за Порошенко, а потім характеризує Петра Олексійовича як «поганий фільм, на який усі кликали піти в кінотеатр». При цьому, Володимир додає, що у 2014 році відмовився вступити до БПП. Зеленський позитивно відгукується про персоналію Коломойського як людини і називає його бізнес-партнером, з яким комфортно працювати. Називає він його і телевізійним партнером. Поруч з тим, він заперечує будь-який вплив Коломойського на редакційну політику Кварталу 95 і аргументує це тим, що в часи його директорства на Інтері Хорошковському не вдалось заставити його працювати за вказівками. Каже, що не народився ще той, хто може ним керувати. Він резюмує: «усі в країні працюють на 5-6 сімей». То на чи з? На запитання про свою команду він відповідає: «головна команда – не красти». Та виникає питання: А чи не будуть разом з Зеленським красти його друзі-олігархи? А чи зможе він фільтрувати команду від згаданих токсичних політиків? А навіщо він взагалі пив з Януковичем, якщо не мав на меті на щось погоджуватись? 

Далі починається про війну з РФ та її наслідки. Зеленський розповідає про свої випуски у Москві у гарячу фазу. Розповідає про сварки з друзями та закриття офісу у Москві. Падіння прибутків у 5-7 разів. Розповідає про підпал власної машини та замах, якому запобігли спецслужби. Розповідає як у ФРН набив «морду» одному з проросійських глядачів-провокаторів. Він каже, що в усіх українців є українська позиція, а проукраїнська є лише в іноземців. Він виступає проти заборони на в’їзд російських артистів, яких вважає союзниками. Вирішення проблеми Донбасу бачить через публічні переговори, компроміс 50 на 50 та закріплення цього компромісу на всеукраїнському референдумі. Він каже, що Мінськ не працює, що воювати він не буде, і що заради збереження людей готовий говорити хоч з чортом лисим. На питання про ЄС і НАТО він каже: «Не ходжу в гості, якщо мене не кличуть. Домовлятись про це треба тихо, а на вішати слова на біл-борди та вносити зміни до Конституції». Як альтернативу військовим союзам каже про співпрацю з окремими країнами, що вже є. То чи нормально Зеленський ставиться до антиукраїнських поглядів жителів Донбасу та Криму? Чи розуміє, що буде робити в умовах нового акту агресії РФ і що не воювати не вийде? Що буде якщо з Путіним не буде можливості домовитись? І що буде якщо він буде готовий на таку домовленість, де розмінними монетами стануть частинки українського суверенітету? Всеукраїнський референдум і переговори – це добре, але результатом цього не може стати мир (поразка) на російських умовах. Щодо інших міжнародних питань, то він радітиме отриманню томосу, і дещо сумбурно коментує питання траншів МВФ та сумнівну можливість перегляду умов. 

Про реформи та бачення державної моделі. Зеленський каже, що серйозно думає про президентство та радиться про це з родиною і що серіал Слуга народу не був частиною президентської кампанії. Заявляє, що буде справедливо та радикально «рити в салаті олів’є». Що він не хоче втратити приємну для нього повагу, а тому розжене партію як там будуть недоброчесні кандидати. Просить не порівнювати його з зеком (Януковичем) чи коммерсом (Порошенком), а порівнювати з кимось кращим. Каже, що спочатку на нього литимуть бруд, потім буде повага і сльози після відходу. Каже, що президент має йти лише на один термін. Далі він каже, що Порошенко просто витрачає час на непрезидентські речі і що він легко знайде спільну мову з Трампом як з людиною з шоу-бізнесу. Виступає проти іноземців на перших посадах.

Каже, що зараз занадто гнила система для диктатури в одних руках.

Читайте также: Психолог проанализировал личностный образ Зеленского

Щодо економіки заявляє, що хоче, щоб українці трохи заплили жирком та щоб не було субкультури бідності. Що не виходить бути щасливим серед людей, яким погано. Вважає повернення розумів заробітчан капіталізацією країни. Що для цього потрібна ліберальна та вільна країна, де гроші у безпеці. І що якщо тут будуть Китай і США качати газ, то ніхто на Україну не нападе. Вважає, що олігархів треба посадити за один стіл, домовитись про нульову декларацію «бо виходу нема». До речі, Коломойський у своєму інтерв’ю повністю заперечує можливість такого сценарію. Шоумен заявляє, що олігархи не мають впливати на політику. Він наводить загальний приклад «референдумної» Швейцарії, приклад Ізраїлю в контексті безпеки. Він розповідає, що його донька мріє про еміграцію і що він не буде її зупиняти, якщо в країні не стане краще. В якості вишеньки Зеленський каже, що вийде на сцену Кварталу будучи президентом України, якщо отримає таке запрошення. Які тут є питання? Так і не зрозуміло: хто буде його командою? Він в принципі не є проти диктатури? Тези про олігархів – просто гарні і сумнівні слова. Він не заявляє необхідність проведення деолігархізації в принципі. Тим більше, чи хоче він «рівняти» усіх олігархів чи Коломойський виявиться «рівнішим»? 

Коментує він і декілька сакральних для України тем. Щодо української мови каже про еволюційний процес, про питання часу, що не варто випалювати інші мови і що усі мають знати українську мову. Зеленський каже, що говорить з Богом без посередників і не ходить до церкви. Декомунізацію він вважає бартером, де пам’ятники зносять і ставлять інших літературних героїв чи Булгакова з Гоголем. Поруч з тим він каже, що історію не можна забути як німці не забули відповідальність за Гітлера. Він каже, що Ленін – це наш хрест. Тобто принциповий захист державної української мови на противагу мові держави-агресора не є його пріоритетом? Чи не означає «не забувати історію» не казати «прощавай» радянське, патерналістському, совковому минулому? 

Читайте также: За кого голосовать нельзя, за кого можно, за кого нужно?

Український політичний клас тотально збанкрутував. Професійні політики та експерти у профільних галузях не довели українцям, що можуть реально змінювати країну. На морі цієї кризи та зневіри як в інших державах зростають екзополітичні фігури (Трамп, до прикладу). Ця тенденція посилюється і не може бути проігнорована. Зеленського породили самі чинні політики і їм розгрібати наслідки від можливої конкуренції з ним. І країна теж це буде розгрібати.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram