Про роботу з мілленіалами та головну якість керівника

Лідери стають немодними в наступному тисячолітті. Роботи перевершують нас вже в багатьох речах, але є те, чого вони, принаймні поки що, не вміють, – робота в команді і креативність. Ці якості потрібні будуть керівнику в майбутньому. І звичайно ж, емоційний інтелект – тому що вміння співчувати і співпереживати дуже важливе. Ну і я як і раніше стою на своїх позиціях "довіряти і слухати".

Уміння слухати для керівника зараз стає навіть більш важливим, ніж уміння вести за собою. Тому що змінюється світ, професійне життя. Мілленіали, які зараз приходять, вони зовсім інші, у них інша мотивація. Коли я починала, у нас взагалі інші драйвери були. Нас, вихідців із совка, штовхала вперед відсутність жуйок і джинсів. Ми лізли вгору, нам хотілося досягнень, і ми всі чогось домоглися з різною часткою успіху.

А мілленіали – вони інші. Вони відразу хочуть балансу між роботою і життям, їм не потрібні відеомагнітофони. Їм навіть не потрібні квартири, як потрібні були нам. Вони живуть в арендованих квартирах, відмінно себе почувають, вони – про інше. Саме тому потрібно їх почути, щоб дати їм той формат, в якому вони могли б максимально реалізуватися.

Читайте також: Украинцы зачастую на теме богатства буквально зациклены – журналистка

Я вірю в імпортозаміщення. Це нонсенс, але Україна досі імпортує, наприклад, свинину. Так бути не повинно. У нас багато можливостей для імпортозаміщення. Ось нещодавно була в магазині Всі.Свої і побачила, які дивовижно красиві креативні речі виробляють у нас маленькі компанії. Їх має бути більше, і ми нарешті перестанемо купувати китайські штамповки.

Найчастіше ми працюємо з лідерами у своїй галузі. Галузь повинна бути конкурентоспроможною для України в глобальному розподілі праці, але в рамках цієї галузі має бути конкурентоспроможний гравець. Ми – організація розвитку, і наше завдання – допомагати країні розвиватися і підвищувати свій добробут за допомогою приватного сектора. Приклад – компанія Agrofusion. Це українська група компаній, яка займається виробництвом і переробкою томатів. З нуля було побудовано цілу галузь, тому що Україна традиційно в світі не була лідером з виробництва томатної пасти. І завдяки одній компанії вона, по-моєму, сьогодні займає 13-е місце в світі. Це компанія, яка продає більшу частину своєї продукції на експорт, на дуже вимогливі ринки, наприклад у Японії. Ну ось такого типу компанії ми зазвичай підтримуємо. Але для "маленьких" [бізнесів] ми теж придумуємо інструменти.

Читайте також: Дяденька, дайте денег: почему у некоторых не получается заработать

Україні не вистачає хороших історій в бізнесі. Тому я, як тільки з'являється якась хороша історія успіху, відразу ж намагаюся її популяризувати. Не допомагає, звичайно, військовий конфлікт. Тому що коли ти сидиш у Лондоні, або в Нью-Йорку, або в Гонконзі, ти не розумієш, що конфлікт в одній точці, здається, що він усюди, і ти панічно боїшся. Не допомагають випадки, коли інвестори йдуть з ринку. Вони тоді несуть поганий меседж зовнішнього світу.

Але в той же час я бачу не тільки зростаючий попит, я бачу і зростаючі бізнеси.Звичайно ж, нас не влаштовують темпи зростання. Але ми посилаємо більш-менш непогані сигнали світові, наприклад те, що до нас почали заходити іноземні інвестори. Країну з такими ресурсами, таким населенням і таким територіальним розташуванням можна ігнорувати. Інтерес до нас буде завжди.

Інтерв'ю з Оленою Волошиною опубліковано в журналі Новое Время за 20 грудня 2018 року. Повну версію тексту читайте тут.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram