Досі українське літературознавство (якщо не помиляюсь) не подало студенту-філологу й, загалом, читачеві Миколу Гоголя як "нашу людину в Гавані".

Хоча знайомство з творчістю Великого українця, серед іншого, ріже "двома світами" письменника: світом ніжної дотепної ліричної України з яскравими кумедними й щирими персонажами і світом собакевичів, плюшкіних та городнічіх з безправними рабами й таким дуриствітсвом, що навіть чорт у Санкт-Петербургові розгубився.

Читайте також: Трагічний геній: Гоголь – це також ми

У Гоголя ці два світи – Україна й Росія – ніде не змішуються. Письменник відтворив любов до Батьківщини й розніс "у пух і прах" тодішню Московщину. Свого часу, цар, побачивши на сцені "Ревізор", заборонив його.

Роль Миколи Гоголя не лише в історії української літератури, а й у – ширше – історії українсько-російських відносин ще не досліджена літературознавцями.

Микола Гоголь поїхав у Росію, щоб руйнувати її, й залишив нащадкам для війни з недоімперією зброї більше, ніж Україна успадкувала від СРСР.

Читайте також: Чому Росія триматиметься за Гоголя до останнього

А ось так, загалом, тепло пишуть про Гоголя російські дослідники, захоплюючись саме "українськими мотивами" українського письменника. Ігноруючи неприємниу реальність, що з часів "Мертвих душ" і "Ревізора" там мало що змінилося.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram