Вперше з 1960 року в ДРК може відбутись мирна передача влади – якщо вибухова ситуація не вибухне.

Одна з найбільших держав Африканського континенту та одночасно одна з найбільш нещасливих – Демократична Республіка Конго — переживає доленосний момент своєї непростої історії. В ніч проти 10 січня 2019 року Незалежна національна виборча комісія обнародувала довгоочікувані підсумки виборів президента країни.

Голосування відбулося 30 грудня, проте майже два тижні конголезці жили в стані очікування щодо остаточних результатів. Згідно з фінальними даними, перемога в перегонах дісталася керівнику найстарішої конголезької опозиційної партії "Союз за демократію та соціальний прогрес" Феліксу Чісекеді (1963 р.н.). Він набрав 38,6% голосів, тобто за нього проголосували 7,05 млн. виборців.

Читайте також: Все израильское общество с нетерпением ждет выборов в Кнессет. Почему?

У свою чергу інший опозиційний кандидат Мартен Фаюлу (партія "Динаміка конголезької політичної опозиції") отримав 34,8% голосів, тобто його підтримали 6,37 млн виборців. На третій сходинці опинився протеже чинного президента ДРК Джозефа Кабіли – екс-голова конголезького МВС Емануель Рамазані Шадарі, який отримав 4,4 млн голосів або 23,8%.

Якщо 25 січня Фелікс Чісекеді принесе присягу та стане новим президентом, то це буде фактично перша мирна передача влади в країні від дня проголошення її незалежності 30 червня 1960 року. Проте схоже, що все не буде так гладко, як видається в даний час. Мартен Фаюлу не готовий визнати свою поразку на виборах та вже охрестив їх "виборчим путчем".

Це перетворюю ситуацію в республіці на вибухову.

Вибори: підрахунок по-темному

Аби зрозуміти поточну політичну атмосферу в ДРК, треба почати з того, що країна стала справжньою "монархічною республікою" та власністю родини Кабіла. Після трагічного вбивства першого прем’єр-міністра республіки Патріса Лумумби 17 січня 1961 року країна занурилась у хаос. На півдні піднялося сепаратистське повстання, а в багатих на мідну руду провінціях було проголошено Державу Катанга на чолі з Моїзом Чомбе.

Слідом за Катангою постала провінція Південне Касаї, де утворився уряд Альбера Калоджі. Конго було пошматоване та впало до стану руїни, яку вдалося зупинити лише шляхом встановлення диктатури президента Мобуту Сесе Секо. Він перейменував ДРК на "Заїр" та встановив справжній культ власної особи, проголосивши себе напівбогом та "батьком нації". Він правив країною 32 роки та створив один з найбільш корумпованих режимів у світі в ХХ столітті. Процвітало хабарництво та казнокрадство.

У самого президента було декілька палаців в Кіншасі та інших містах країни, цілий автопарк автівок Mercedes та особистий капітал в швейцарських банках у розмірі $5 млрд. На той момент ця сума дорівнювала зовнішньому боргу країни. Усунення Мобуту від влади відбулося силами опозиції, уособленої Лораном-Дезіре Кабілою, який під час Першої громадянської війни зміг захопити владу в країні за підтримки руандійських тутсі. Кабіла-старший пав жертвою замаху: його застрелили у власному офісі 16 січня 2001 року – за іронією долі це майже збіглось із 40-річчям вбивства Лумумби, якого закатували 17 січня 1961 року.

Владу у країні перебрав на себе 29-річний син Кабіли – Джозеф, який виявився куди більш спритним політиком. Кабіла молодший керував Конго два повних терміни, проте понад це прикриваючись економічними труднощами та браком грошей, він зміг пролонгувати своє правління ще на два додаткових роки у супереч конституції.

Серед народу вже почали циркулювати чутки, що виборів в ДРК за Кабіли-молодшого не буде ніколи, і його сміливо можна назвати королем Джозефом І. Але під тиском міжнародної спільноти та порадившись із своїми консультантами Кабіла вирішив провести в країні вибори. Дата голосування постійно змінювалася, і до кінця грудня 2018 року не було впевненості, що вони відбудуться.

В уряді постали пропозиції перенести голосування на 2019 рік. Але Кабіла поступив дуже хитро та призначив датою голосування 30 грудня: час між католицьким Різдвом та Новим роком, тобто саме в той час, коли люди переймалися зовсім іншими питаннями. Цей крок був здійснений для максимального зниження явки виборців на дільниці.

Понад те, вибори в буквальному сенсі відбувалися "під час чуми". В грудні східні провінції ДРК охопила епідемія лихоманки Ебола, від якої загинули 300 осіб. Через неї  проведення виборів було скасовано у трьох містах – Бені, Бутембе та Юмбі, а це до 1,2 млн виборців. Зі сходу ДРК, куди дуже складно потрапити через епідемію та діяльність повстанців поступали повідомлення, що нелегальні збройні формування змушують голосувати людей за певних кандидатів. Свою негативну роль на конголезьку демократію справила погода. Через зливи багато людей не змогли дістатися виборчих ділянок, мова йде про 20% електорату.

Також не на користь прозорості виборів зіграв чинник невміння конголезцями використовувати нову електронну систему голосування. Люди просто не знали, як нею правильно користуватися, що полегшило махінації. І це на тлі того, що в грудні 2018 року на складі конголезької ЦВК відбулася пожежа, через яку згоріли виборчі урни та 7000 машин для голосування. Причини пожежі не були ідентифіковані, але всім було зрозуміло, що це витівки влади, аби підрахунок голосів можна було зробити з максимальними фальсифікаціями.

Щоб зробити підрахунок голосів ще більш темним, в країні було відключено інтернет (31 грудня), а також уряд обмежив можливості відправляти SMS-повідомлення. 2 січня Кабіла звелів вимкнути з ефіру популярну радіостанцію Radio France Internationale (RFI), що висвітлювала вибори у невигідному для уряду ключі.

Найвпливовішою організацією, яка проводила моніторинг виборів у ДР Конго, стала місцева католицька церква. Саме керівництво католиків (католіцизм сповідують 51% конголезців) направила 40 000 спостерігачів на виборчі дільниці. Її представники проводили паралельний підрахунок голосів та заявили 3 січня, що вони чітко знають, хто є переможцем, але не вказали особи.

ЦВК ДРК через це почав обвинувачувати їх у тиску та спробі "конституційного перевороту". Проте католицькі єпископи на зустрічі з Дж.Кабілою 8 січня дали чітко йому зрозуміти, що його безвідповідальні дії щодо маніпуляцій з голосами виборців матимуть катастрофічні наслідки. Речник Кабіли натомість заявив, що уряд прагне збереження миру та єдності в країні попри усі наявні погрози.

Старт міжопозиційної ворожнечі

Отже, президентські вибори в ДРК просто неможливо назвати демократичним та прозорим. В підсумку на базі відомостей від католицьких спостерігачів та обнародування результатів виборів в інтерв’ю RFI опозиціонер Мартен Фаюлу заявив, що оголошені результати не мають нічого спільного з правдою та справжнім народним волевиявленням. Це просто "виборчий путч".

На підтримку Фаюлу одразу виступив МЗС Франції. Міністр Жан-Ів Ле Дріан зазначив, що Париж не визнає підсумків голосування, бо вони є сфальсифікованими. Те, що голосування пройшло спокійно, ще зовсім не означає, що його можна визнати чесним. Ле Дріан посилається на інформацію Єпископської конференції Конго, яка дійшла висновку, що підсумки виборів мають бути іншими.

Тривоги додає той факт, що уряд США 4 січня відправив 80 американських військових до Габону, які мають забезпечити безпеку американських громадян на території ДРК через можливе загострення ситуації в середині країни.

Скидається на те, що чинний президент Джозеф Кабіла вдався до дуже хитрої уловки, що прописана у китайські стратагемах, та звучить так: якщо хочеш щось спіймати, спочатку відпусти. Він не став на початку активно просувати проурядового кандидата та свого близького соратника та протеже, екс-голову МВС Емануеля Рамазані Шадарі (Народна партія реконструкції та демократії) та таким чином уникнув обвинувачень у особистому інтересі в підрахунку голосів. Натомість ним були створені умови для "канібалізму" ключових опозиціонерів, які мали вищі рейтинги. 

Сам Фелікс Чісекеді дуже сильно нагадує самого Джозефа Кабілу в плані політичної біографії. Чісекеді-молодший фактично успадкував лідерство у партії "Союз за демократії та соціальний прогрес" після раптової смерті його батька Етьєна Чісекеді, так само, як колись Джозеф Кабіла успадкував посаду президента.

Померлий Чісекеді-старший був соратником Мобуту і тричі очолював уряд країни за доби його диктаторського правління (1991, 1992-1993, 1997). Отже, прихід до влади його сина знаменує не що інше, як часткове повернення колишніх "мобутистів". Прикметно, що Фелікс Чісекеді походить з етнічної групи луба (населяє сепаратистський регіон Катанга), і більшість з 7 млн народу складає його електорат. У ЗМІ циркулюють чутки, що 9 січня він провів таємну зустріч з Кабілою та домовився з ним про поділ влади.

Натомість Мартен Фаюлу походить з етнічної групи баконго (7,4 млн), і до неї належав перший президент ДРК Жозеф Касавубу (1960-1965), який був усунений від влади Мобуту. Фаюлу працював менеджером у нафтовій компанії ExxonMobile, а з 1991 року подався до політики та був депутатом конголезького парламенту.

Поточна ситуація в ДРК дуже нагадує всю попередню історію розвитку країни. Ми знову, як і у 1960-х рр. спостерігаємо боротьбу мобутистів та антимобутистів. В цій конфронтації один раз перемогу вже отримала третя сила в особі клану Кабіли, висуванці якого керують країною з 1997 року. Кабіла-молодший добре засвоїв тактику дій свого батька, і тепер знову зіштовхнув лобами старих опонентів.

Отже, його висуванець Шадарі має усі шанси повернутися до влади. Щоправда, цей шлях може бути рясно политий людською кров’ю. Дві конголезькі війни у 1990-на початку 2000 рр. забрали понад 3 мільйони людських життів (перша 0,1-0,15 млн, друга від 2,5 до 5 млн відповідно).

Ресурси ДРК дуже багато значать для глобальної ІТ-індустрії, тож багатостраждальна країна знову стоїть на порозі важких часів. У Конго видобувають мінерал колумбіт-танталіт, відомий як колтан, і країна має 80% цього мінералу. Його використовують у виробництві електронних конденсаторів, які використовуються у мобільних телефонах та комп’ютерах. Без них не можна уявити сучасної інформаційної цивілізації.

Читайте також: Не все так сказочно в Канаде: все дороги в ямах и очереди к врачу на полгода вперед

Саме боротьба за колтан між глобальним гравцями спричинила Другу конголезьку війну (1998-2003). Окупація Руандою сходу ДРК була основною причиною, яка завадила країні розробляти запаси колтану на свою користь. Видобуток мінералу проводиться майже виключно кустарним методом та в малих об'ємах. У доповіді Ради Безпеки ООН за 2003 рік було вказано, що значна частина руди видобувається нелегально та контрабандою перевозиться через східні кордони країни бойовиками із сусідніх Уганди, Бурунді та Руанди.

Саме на конголезькому колтані піднялися усі ІТ-гіганти сучасності, де б вони не базувалися, чи то у Силіконовій долині, чи то в азійських країнах. Якщо раніше у ДРК конфронтація відбувалася між Францією, Бельгією, США з одного боку та китайцями, то тепер до них активно долучилася і Росія.

Найманці російського бізнесмена Євгена Пригожина з ЧВК "Вагнера" дуже зацікавлені у встановленні контролю над мінеральними багатствами ДРК, а також у постачанні зброї до країни. Російські політичні технологи працювали на користь проурядового кандидата на посаду президента Емануеля Шадарі, який посів лише третю позицію.

Проте, як вже зазначалося, це може бути лише грою у піддавки, аби він отримав владу дещо пізніше та сів у крісло президента на хвилі потреби у відновленні стабільності в країні. Вже зараз програмуються усі умови для конфронтації у ДРК по лінії Захід-Південь. Першу географічну групу уособлює опозиціонер Фаюлу, а другу, відповідно, опозиціонер Чісекеді.

Найбільше спалахів насильства може бути якраз у проміжному регіоні, тобто на сході ДРК. Там найбільша кількість родовищ колтану і саме там з 2012 року несе свою службу 18 окремий український вертолітний загін у складі Місії ООН зі стабілізації у Демократичній Республіці Конго чисельністю у 250 осіб. Хочеться вірити, що політичні розбірки між різними групами конголезької опозиції після "демократичних виборів" у ДРК, не переростуть у трайбалістські сутички із жертвами і не будуть нести загрози життю наших хлопців.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram