Політична програма для більшості кандидатів у президенти стала формальністю, бо програмам майже ніхто не вірить і, що найгірше, їх мало хто читає і робить їх основою для вибору. Гучні політичні заяви та гучні політичні обіцянки – старий тренд чергової президентської кампанії. Основний капітал і стратегія – залучити більше позитивного рейтингу і мінімізувати антирейтинг. Кандидати в президенти банально підлаштовуються під масового виборця.

Все це повністю підтвердив і Гриценко. Найбільший позитив для нього – це поява на його з’їзді єврооптимістів Наєма, Заліщук та Лещенка, екс-міністра фінансів Данилюка, екс-голови МЗС Огризка, а також низки відомих активістів, що мають непоганий кредит довіри (Шабунін, Лємєнов, Стецьків). В ході кампанії Гриценка підтримали інші кандидати в президенти серед яких найціннішим є Чумак.

Інші його партнери як і він сам з «старої гвардії». І це, відверто кажучи, поки малувато для політика ТОП-рівня. Інший позитив для Гриценка – це наявність мінімального негативного компромату, бо конкурентам майже нема чого закинути крім недоведених звинувачень про «оборудки» в оборонці, або чутки про фінансування певними олігархами. Та наявність такої непоганої основи Гриценко втрачає у посередності та неефективності власної політичної кампанії. Біл-бордів з слабопрацюючим сайтом замало для перемоги.

Читайте також: Петро Порошенко наступає на ті ж самі граблі, на які свого часу натрапив Леонід Кучма і Bіктор Янукович у боротьбі з суперниками 

Поки все це виглядає досить чесно, бідно, але, що найгірше, дуже нудно. СБУ, що викликало Гриценка на допит, може допомогти йому більше аніж власні технологи. Виглядати значно менш токсично на фоні рейтингових кандидатів також недостатньо для перемоги.

Заяви та президентська програма. Як і інші кандидати Гриценко бажає осідлати народні настрої. Перший настрій – покарання негідників. Підтримка антикорупційних органів, пожиттєві строки та конфіскації корупційного майна, «відрубані руки» і так далі. Цікаво спостерігати як ніби-то європейські політики всерйоз говорять про авторитарні та варварські практики. Порошенко, до речі, теж таким не гребує заявляючи про «відрубані руки корупціонерів в армії», з яких він чомусь так жодного і не покарав.

В якості антикорупційного стимулу також – скорочення штату з підвищенням заробітних плат, поліграфом та провокацією хабаря. Другий настрій – прагнення до безпеки. Гриценко каже про контрактну армію, бойових офіцерів замість «паркетних генералів», легалізацію права на зброю, Феофанію для фронтовиків, повернення Донбасу протягом 5 років невідомо яким шляхом, заявляє що Крим буде українським невідомо яким шляхом.

При цьому, Гриценко ніби-то проігнорував третій настрій українців – прагнення до підвищення рівня життя. Це він не коментує у виступі, бо в президента ніби-то нема повноважень у цій сфері, хоча і очевидна роль президента в ухваленні законів чи призначенні голови уряду. Але відсутність цього блоку у виступі не означає, що його нема у програмі. Тут він пише про 10% зростання невідомо на основі чого, що Україна забуде слово «олігарх», але як буде проведена деолігархізація не говорить окрім посилення ролі Антимонопольного комітету.

Поруч з тим у програмі сказано про стимули для технологічного виробництва, деофшоризацію, енергоефективність, мораторій на експорт деревини, ринок землі, зниження тарифів до рівня обгрунтованих, підвищення пенсій до рівня мінімальної заробітної плати, підвищення середньої зарплати до 700 євро, зниження цін на ліки вдвічі, страхову медицину.

Читайте також: О логике и выборе: Надеюсь мы не потеряем ещё 5 лет

Щодо політичних моментів, то у програмі сказано, що буде закон про імпічмент президента, нова виборча система з забороною політичної реклами, всеукраїнський перепис населення, скасування РДА та скорочення ОДА, реальна децентралізація та е-врядування у державному секторі. На фоні багатьох важливих і позитивних моментів дещо важливе так і не згадується, зокрема, дерегуляція, створення системи стримань і противаг в системі влади як гарантії проти авторитаризму, дебюрократизація, судова реформа, план міжнародної деокупації Донбасу та Криму, а також деталі реформи збройних сил.

Усі кандидати в президенти страждають на дефіцит конкретики. Гарно і часто необгрунтовані нічим гасла стають основою їх передвиборчої програми. І проблема полягає в тому, що на професійну конкретику та якісне і глибше бачення реформ нема суспільного запиту. Саме тому досить цікаві дискусії нового курсу швидко змінюються на тарифи та пенсії, президентські заяви про міжнародні активності томосом, а дискурс про реформи відрубаними руками. Чекаю усіх політичних програм, щоб мати загальне уявлення в якості аргументу.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram