Якось, будучи студентом, мене втягнули в групу, яка досліджувала злочини сексуального характеру. В той час я їздив в колонії та інтервьював ґвалтівників, проводив анонімні анкетування студентів та приймав участь в опитуванні жертв згвалтування.

Саме після тієї роботи я погано ставлюсь до гендерних грантоєдів, бо я бачив реальність цієї категорії злочинів, а вони бачать все через дуже викривлені рожеві окуляри.

Та тут не про них. Найцікавішим опитуванням тоді було інтервью свідків. Їх ми одразу поділили на дві групи: активні – ті, хто захистили дівчину і відбили від злочинця, та пасивні – ті, хто випадково побачив, як активний фігачить гвалтівника, або, були і такі, що зрозумівши подію, крутились поруч з кучею сумнівів в очікуванні, коли з'явиться хоч якийсь активний, а вони його підтримують морально. 

Читайте також: П'ять поширених міфів про сексуальне насильство

Так ось, що було цікаво, всі активні тоді займали позицію "сама винна". А пасивні жаліли нещасну дівчину. Це був неймовірний десонанс. Як так?! Той, хто каже жахливе "сама винна", це той же, хто не пройде повз, а захистить. І навпаки, той, хто толерантний до костей, опинившись поруч з такою подією, просто піде далі.

Вже тоді я усвідомив, що переконання, які людина проголошує, нічого не значать взагалі, а мають значення виключно справи. 

Ось скільки на війні було випадків, коли солдати, що погано ставились до місцевих, вважаючи їх всіх зрадниками, потім, в бою, віддавали свої життя, щоб прикрити мирних.

Читайте також: "Шалені корупційні ризики". Експерт про нові зміни до КК щодо сексуального насильства

Мене не дратують переконання людей, мене дратують ті, хто за їх точку зору їх засуджує. Не сперечається аргументами, а одразу засуджує. Бо єдине, за що можна судити людину – це дії.

До речі, саме дієві люди, які роблять найбільше корисних справ, у переконаннях часто є безкомпромісними і досить жорсткими.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram