Я мешкаю в такому будинку, де ще полишалися нащадки українських совєтських письменників. Я й сама таким нащадком є.

Що цікаво? Практично всі діти совкових письменників, тим паче онуки, відмовилися від української мови, більшість розмовляє "па-русскі", дехто англійською чи іншою, бо купа цих нащадків переїхала в країни розвинуті.

Читайте також: Природа зневаги й ненависті до української мови в Україні

До речі, я нікого не засуджую, просто констатую факт.

Усі ці нащадки вважають, що причина невдач їхніх батьків і дідів у тому, що вони розмовляли або й розмовляють українською мовою.

Цей дикурс і досі живий. Ми його ще не зламали.

Читайте також: "Захист російської мови від української загрози": чому розраховувати на прозріння не випадає

Мова завжди виконує функцію соціального ліфта, навіть у доіндустріальних суспільствах. Хочеться, щоб закон про мову допоміг українській мові стати найважливішим, що є в людини після хліба, а мова – наш хліб духовний.

Більше нічого не писатиму. Якби ви знали, як сумно чути російську мову в устах нащадків українських патріотів – який це насправді цинізм! Символ змарнованого життя й непотрібної смерті.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram