Свого часу, як і всі українські провінціали, з кожним своїм візитом до Києва я мав перелік обов'язкових до відвідувань місць: Хрещатик, Майдан та Арка дружби народів, Гідропарк – якщо це було літо і, звісно, Києво-Печерська лавра.

Я досить далекий від церкви й не надто розумівся, що там і до чого. Єдине, що точно знав – усі гріхи з людини знімаються, якщо пройти під аркою входу до Лаври. Під якою саме достеменно не було нікому відомо, але той міф в голові в мене ще з першої шкільної екскурсії, точно пам'ятаю.

Читайте також: Церковна демократія: про новий "релігійний" закон

Коли переїхав до Києва і мав вихідні, як розумієте, список обов'язкових для відвідування місць у мене не помінявся, але став помічати, що неприємно ходити Києво-Печерською лаврою. Не те щоб мені некомфортно ставало в Лаврі, радше очікування не виправдовувалися – жадав якогось піднесення й умиротворення в душі, але цього не отримував. Намагався зрозуміти чому так, зрештою визначив подразники, які пригнічують мене під час відвідин Києво-Печерської лаври. І знаєте що найбільше? Ні, не хамовиті охоронці, і навіть не агресивні бабулі, які шиплять в спину. Найбільше мене пригнічували тамтешні священослужителі.

Чудово розумію, що не можна узагальнювати, що і серед московських попів є чудові люди, які присвятили себе служінню Богові та допомозі вірянам. Утім, коли бачиш, як на території лавр запарковані найсучасніші моделі Mercedes, бачиш як зі шкіряних  салонів видряпуються товстопузі дядьки в рясах з кілограмовими золотим хрестами на шиях – починаєш розмірковувати, що московський інститут церкви дуже далекий від віри, аскези та смиренності, що мала б бути притаманна святим отцям. Тому, в якийсь момент перестав ходити до Києво-Печерської лаври взагалі, аби ще більше не розчаровуватися.

Виявляється, поки не ходив до лаври, Московський патріархат фактично сплюндрував пам'ятку архітектури. У найдавнішому монастирському комплексі, якому тисяча років звели готель, два ресторани та добудували собі житлові приміщення. Може здатися, що зведення будівель – це ж завжди добре. Утім, це було б добре, якби московські попи дитячий будинок так розбудовували і добудовували там нові й нові приміщення. Але ж вони все робили серед тисячолітніх історичних споруд, що внесені до переліку світової спадщини ЮНЕСКО.

Читайте також: Топ-8 подій в історії Київського православ'я

Навіть вже згадану арку перебудували. І хто ж це зробив, все ті ж московські попи, адже була замалою, тому під нею не могла проїхати важка будівельна техніка, щоб зводити у лаврі готелі й ресторани. Віра кажете? Не у цьому випадку і не з цією церквою!

Крамольна річ, але гадаю, коли виженемо нарешті з лаври московських попів, було б непогано обряд екзорцизму чи то очищення влаштувати, бо святості, в тих колись намолених українцями стінах, зараз немає.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram