У літаку до Стразбурга, де очікувалися різні зустрічі наступні два дні, згадувала про памфлет Багряного «Чому я не хочу вертатись на «родіну»?». Не маю на увазі себе. Думала про Україну і викошену комуністичною системою інтелігенцію. Іван Багряний написав цей твір в 1946 році в еміграції…

Думаючи про ситуацію в Україні зараз і, знаючи, що уже є чимало толкових патріотів, які працюють закордоном для збереження миру в Україні та нашої перемоги... Господи, поможи нам зробити так, щоб наші покоління не писали таких памфлетів ні зараз, ні через 70 років.

Читайте також: Злука: як ідея перемогла імперію

Цитати із памфлету Івана Багряного

«Я не тільки не є злочинцем супроти своєї Вітчизни, а, навпаки, я витерпів за неї третину свого життя по радянських тюрмах і концтаборах ще до війни... Вона мені сниться щоночі, і все ж я не хочу вертатись до неї. Чому? Бо там більшовизм».

«Замучили вони мого діда за те, що він був заможний український селянин... Й був проти «комуни»... Пізніше тими самим шляхами пішов і я, і вся моя родина...».

Читайте також: "Люди не зі страху": яким був радянський режим у "вегетаріанські" часи "застою"

«Український народ в цій страшній трагедії був доведений до людожерства... Наші матері і сестри є з одного найшляхетнішого слов’янського племені, з України, і вони такі ж шляхетні й предобрі, як матері й дівчата Італії або Франції, або Англії. Але... до того ступеня трагізму вони були доведені більшовизмом...».

«Крім високої інтелігенції з іменами, у ці два роки було вимордувано безліч інтелігенції безіменної...».

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram