20 травня 2012 року українська громада Чикаґо, з ініціативи осередку прихильників ВО «Свобода» у Чикаґо, протестувала проти візиту Януковича в США на саміт НАТО. Попри заборону протестних акцій владою міста в день саміту НАТО та величезну кількість поліції, українці таки прорвалися в центр міста й організували гучний протест біля Генерального Консульства України. Група протестувальників зібралася також біля готелю "Пенінсула", де зупинилась делегація з України.

Українці Чикаґо скандували «Зека геть!», «Україна – понад усе!», «Бандитам – тюрми!», «Янукович – лялька Путіна», «Ганьба лакеям Януковича!», «Бандера прийде – порядок наведе!» «Ukrainian president is a criminal», «Yes! to Nato, No! to Yanukovych», «Bandera, Shukhevych – Ukrainian National Heros», «Yanukovych, out of Ukraine, Yanukovych, out of Chicago!», «Usa, support Ukraine!».

Не очікуючи цього протесту та особливо гасла "Ганьба лакеям Януковича!" на свою адресу, працівники консульства та члени делегації з України дуже обурювалися й вимагали від поліції заарештувати протестувальників. Але законослухняна американська поліція лише слідкувала за загальним порядком на вулиці та не чіпала українців, а сумнозвісних "беркутівців" ці лакеї зека з України з собою не привезли. У чергове поглумитися над громадянами України їм не вдалося, а вислуховувати нагадування про тюрми – не хотілося. Безуспішно вимагаючи від учасників протесту припинити їх фотографувати та ховаючись від фотокамер, бо їм це "нє нравітса", слуги Януковича нервово сідали в автівки з консульськими номерами та тікали від протестувальників.

У своїй резолюції учасники акції протесту закликали українство в усьому світі активно висловлювати свою незгоду з антиукраїнськими діями режиму Януковича, інформувати уряди країн свого перебування про його дії, активно боротися проти агресивних невігласів, що руйнують українську державність – Януковича та його уряду, та готувати українські громади за кордоном до активної участі в парламентських виборах-2012 з метою скинути цю владу та розпочати нову сторінку в історії України.

Игорь Мирошниченко