MENU

Дражливі тенденції нашого сьогодення

1834 0

Як біолога й еколога мене дратує, як казали в радянські часи, хижацька експлуатація природних ресурсів в Україні, пише у своєму блозі на "Новому часі" письменник Тарас Прохасько. Я розумію, що це етап розвитку кожної країни, та мені шкода, що в нас це тепер так не врегульовано.

Читайте також: Наші нелюди. "Я цих зросійщених, зрадянщених покидьків висилав би до Росії". ФОТО, ВІДЕО

Тішить, що часи явної боротьби за те, щоб прогодуватися, помалу відходять. Тобто відсоток людей, які покладають на це всі свої сили, стає щоразу меншим – наразі люди ситі. Та з іншого боку, дратує такий уже патологічний консюмеризм: тотальна ідеологія, філософія та практика споживацтва, що насправді перетворилася на головний інтерес для більшості українців. Очевидно, що люди стали заможнішими. І в кожному разі те, що в усіх сенсах називається купівельною спроможністю – і можливості купити, і пропозиції – виросли не до порівняння.

Тішить, що немає голоду чи нестачі, але я маю на увазі й зворотний бік: у дуже багатьох випадках кожна окрема людина ставить споживацтво в основу своєї філософії буття, це стає найцікавішим для неї. Всі стремління й бажання зводяться до вибору та досягнення речей споживання, зокрема у філософії та практиці саморозвитку. Хвиля самовдосконалення тепер присутня на всіх рівнях, але найчастіше в її основі також лежить споживання – споживання більшого.

Ще одне, й це також світова тенденція: мене дратує, що стає все помітнішим відрив від культурної традиції чи її переривання. Я не про коляду чи вишиванки. Йдеться про величезний перелом, коли навіть вчорашнє вже є нецікавим, а відповідно й незнаним, зокрема в академічному середовищі чи галузі освіти й науки.

Читайте також: Російська культурна інтервенція без української відповіді

Та як би там не було, і якими би темпами це не відбувалось, але розвивається і стає усе помітнішою толерантність і свобода особистості. Водночас повільно, хоча час від часу і виникають загрози – може, радше надумані та озвучені, ніж реальні – та думка про об’єктність української держави стає все більш природною, побутовою та щоденною.

Тобто щоразу менше виникає якихось сумнівів у тому, що вона – Україна – мала би бути.

Підписуйся на сторінки UAINFO у FacebookTwitter і Telegram

Тарас ПРОХАСЬКО


Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter

Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки

Інші новини по темі



Правила коментування »  

Новини