MENU

"Синдром Дронова" притаманний більшості наших водіїв

3396 17

"Синдром Дронова" – так я назвала для себе схильність водіїв до дрібних, здавалось би, ні на що не впливаючих порушень ПДР, після жахливого ДТП (18.10.17) у Харкові за участі Зайцевої і Дронова. Внаслідок зіткнення на перехресті їхніх авто загинуло 6 людей.

Так от, "синдром Дронова" притаманний більшості водіїв. Ти думаєш, ну, рушу я на жовте, це ж секунди... Ну, що це змінить? Чого стояти? Ну, зупинюся я не перед стоп-лінією, а на 10-20 см дальше – це ж ні на що не вплине. Ну, зупинюся я на секундочку на перехресті, не станеться за секундочку нічого... От як би на три години, то так! А на секунду – нєєє...

А точніше, ми навіть цих своїх дрібних порушень не аналізуємо, часто взагалі не помічаємо їх. Бо здавалось би, що може статися через такі дрібниці?! А може! В Харкові от сталося! Оті секунди стали ціною життя. Як для загиблих, так і для водіїв. Бо Дронов, який усього лиш рушив на жовте, буде сидіти у в’язниці на ряду з мажоркою Зайцевою, яка здавалось би цілковито винна у трагедії. Але при прискіпливому експертному і судовому розгляді там – обоюдка.

Читайте також: Прокурори попросили 10 років для Зайцевої

Нам, середньостатистичним водіям, здається, що ми у відносній безпеці, бо ми не асоціюємо себе з мажорами "зайцевими", ми не маєм "лексусів", не маєм впливових родичів-бізнесменів, не вживаємо опіатів і не гасаємо містом зі швидкістю 120 км. Ми в зоні неризику. Ми в магічному колі дрібних малопомітних порушень ПДР, які, на нашу думку, ніколи не "підведуть нас під монастир". Але більшість з нас "дронови". Ми стартуємо на жовте і пікаємо водієві попереду, щоб не тупив, а їхав. Бо чекати на "зелене", коли загорілося "жовте" – для нас тупо. 

Харків’янину Дронову теж, мабуть, видавалося, що це тупо чекати на зелене. І він поїхав на жовте, із позиції за стоп лінією. На перехресті влетів в проскакуючий на "червоне" "лексус" Зайцевої, який від удару полетів на тротуар в людей.

Тепер прокурор просить у суду для нього 10 років увязенння. Звісно, суд 10 не дасть. Дасть 9. Ну, може 8. 

Це – ціна нетерплячості і неповаги до правил співіснування на дорозі. Уявімо, що Дронов стояв за стоп-лінією і поїхав на зелене – трагедії можливо б не було. Зайцева, припускаю, знайшла б своє. Того вечора або пізніше, але це вже була б зовсім інша історія.

Читайте також: Чому в майбутньому люди не матимуть автомобілів

Щоразу, як я стою перша на світлофорі, в мене автоматично в голові проскакують слова "синдром Дронова" і я, вже імпульсивно торкнувшись педалі газу, як тільки лиш засвітилося "жовте", опритомнюю себе і забираю ногу назад на гальма і чекаю на "зелене". І так само намагаюся звести до мінімуму проскакування на "жовте" перед "червоним". Бо це може стати ціною життя, мого та інших.

А ще я бачу, що ця харківська ДТП мало кого навчила і змінила: водії масово і далі їдуть не лише на "жовте", але і на "червоне". "Синдром Дронова" став синдромом соціального імунодефіциту поваги до закону, ближнього і до себе.

До речі, для Зайцевої прокуратура теж просить 10 років. Але пост мій не про Зайцеву, з нею усе ясно, а про нас.

Підписуйся на сторінки UAINFO у FacebookTwitter і Telegram

Віка БАЛИЦЬКА


Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter

Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки

Інші новини по темі



Правила коментування »  

Новини