Почитав я всі думки стосовно подій у суботу в Подільському управлінні поліції – як учасників мітингу, так і поліції, правозахисників, журналістів, ДБР, Генерального прокурора і далі за списком.

Якщо коротко, то моя думка полягає у таких п’яти тезах:

1. З жодних стратегічних міркувань є недопустимими як неоформлені затримання активістів, так і непропорційне застосування сили. Перше суттєво посягає на права і свободи людини, адже люди не знали свого процесуального статусу та були обмежені у свободі пересування. Не було повідомлено про причини затримання, роз’яснено права, складено протоколи за статтею 208 КПК України, повідомлено безоплатну вторинну правову допомогу про випадки затримання. Так само жодних підстав для проведення обшуків не виникло. Точніше це було зроблено лише по окремим учасникам і вже після того, як вони хотіли піти, а їм не віддавали вилучені речі. Знову ж таки, не по всім, а тих, кого поліція вважає “причетними” більше. Чи треба оформлювати інших? Звісно, це процесуальні гарантії.

Друге: звісно, поліція може застосовувати спеціальні засоби, однак виключно у разі необхідності – загрози для життя і здоров’я, для відбиття нападу тощо. Але такі заходи мають бути пропорційними, тобто бити лежачу людину, яка не чинить опору, недопустимо за жодних умов. На жаль, цим зловживав “Беркут”, цим зловживає поліція особливого призначення і досі. “Для профілактики” як кажуть окремі поліцейські...

Читайте також: Политолог: Столкновения с полицией в Киеве были провокацией

2. Окрім цього є низка інших порушень, які тягнуть на дисциплінарну й кримінальну відповідальність поліцейських. Проте вони є менш очевидними та потребують вивчення відеоматеріалів, показань свідків, самих поліцейських тощо. Разом з тим, практика неоформлених затримань притаманна нашим мирним зібранням, – згадаємо події 3 березня минулого року, коли розігнали залишки антикорупційного мітингу під Радою, “прикрившись” ухвалою на проведення слідчої дії. Тоді також були “запрошені” особи без жодного процесуального статусу, які ризикували “розчинитись” у нескінченних поліцейських кабінетах та підвалах. Тоді я назвав їх “свідками на колінах”, адже вони добровільно поїхали з поліцією до відділення поліції. Цю справу досі розслідує СБУ...

3. Це говорить не стільки про недоліки чи навіть провали реформи поліції, а про наявність наказів згори, продиктованих політичними міркуванням або просту відсутність контролю за подібними речами. Тож можливо це політика, можливо це ексцеси окремих поліцейських. Але повірте, коли поліція хоче забезпечити порядок на зібранні – тоді є патрульні, поліція діалогу, ТОР, який чемно себе поводить. Наприклад, Марш Рівності, який останні роки проходив на вищому рівні – відповідно до моделі free-speech zone (фільтраційні рамки, обмеження на вхід/вихід тощо). Прямо в підручники записуй. Вміють, коли хочуть. Тому перед виборами подібні спалахи насильства з боку поліції змушують занепокоїтись, бо справа тут далеко не в професіоналізмі.

Читайте також: Силовики не имеют права на жестокость при исполнении, но и не должны позволять, чтобы активисты навязывали свою волю окружающим

4. Про розслідування. Державне бюро розслідувань та прокурорський орган процесуального керівництва за його діяльністю “внеслись” в ЄРДР за частиною 2 статті 365 КК України, тобто перевищення влади або службових повноважень із застосуванням сили. Я вважаю, що шанс на повне, всебічне на неупереджене розслідування є, оскільки ДБР цінує свою репутацію та хоче показувати результати. В будь-якому випадку, це оперативніше ніж було раніше, вони більш незалежні та показують готовність до збору матеріалів та подальшого розслідування. Разом з тим це не означає, що притягнуть до кримінальної відповідальності всіх поліцейських. Бо кримінальна відповідальність індивідуальна, тож відповідати буде кожен поліцейський за свої дії, а не весь підрозділ. Правила мають бути єдині для всіх.

5. З позиції інформаційної політики ми спостерігаємо черговий зсув акцентів з реальної проблеми (неоформлених затримань та непропорційного застосування сили) до порушення етичних правил поведінки. Мова йде про флеш-моб “Я – бандерівець”, який звів всі вибачення з боку Голови Нацполіції до цього питання. Це звісно не аваківське “ми теж прикрутили” у Твіттері після подій річної давності під Радою і згодом повна тиша, але теж не стосується реальних порушень прав людини в цьому інциденті та вибачення за них. Комунікація органів правопорядку в кризових ситуаціях як завжди зводиться до “вони перші напали”.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram