Це не просто важливий стратегічний документ, який уперше за всі роки незалежності України визначає як маємо і будемо поводитися з відходами, але й визначає практичні заходи, які дозволять нарешті навести лад у цій сфері.

Я знаю, що багатьох лякає, що на зміни доведеться чекати 11 років. Насправді навіть невеликим за розмірами і кількістю населення прибалтійським країнам знадобилося не менше 6 років, щоб втілити основні задуми реформ у цій сфері.

Це також не означає, що Україна буде чекати 2030 року. За цей період наша держава має щорічно виконувати ряд завдань і практичних заходів, щоб ситуація із відходами змінилася.

Читайте також: Хто і як вбиває українські ліси

Національний план якраз визначає такі завдання, але він також передбачає ряд регіональних планів із точним аналізом ситуації у регіонах та визначенням необхідної кількості інфраструктурних об’єктів, зокрема, сміттєпереробних заводів, ліній тощо.

Йдеться про практичні кроки, які дозволять громадянам на побутовому рівні відчувати, що ситуація щодо поводження з відходами – змінюється.

Звісно, для того, щоб регіональні програми запрацювали має бути змінено національне законодавство, яке регулює сферу управління з відходами. Над цим також зараз активно працюємо паралельно.

Ця реформа нам вкрай необхідна не лише для виконання наших зобов’язань перед європейськими партнерами, а у першу для зміни екологічної свідомості і очищення довкілля від сміття, яке, до речі, утворюють не інопланетяни.

Читайте також: Экологическая катастрофа в Керчи – следствие российской оккупации

І звісно, я розраховую, що ми створюємо документи, реалізації яких дотримуватиметься Україна, не зважаючи на прізвища політиків при владі.

Зрештою, за цими документами великий пласт роботи як українських, так і міжнародних експертів.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram