Пластик – це те, без чого не обходиться жоден наш день. І це те, без чого вже важко уявити наше життя.

Він усюди: в одязі, косметиці, меблях, машинах, побутових пристроях і гаджетах. Заходячи до супермаркету, озирніться і подумайте, скільки насправді пластику нас оточує. А купуючи цукерки, запитайте, чи справді ви платите за шоколад, чи за три шари шуршику, який іде "у подарунок"?

Ми, люди, насправді, є геніями у створенні комфортних умов для власного проживання. Так, у 1862 році в Лондоні металург Олександр Паркс винайшов першу пластмасу.

У 1900 році Жаку Бранденбергу, швейцарському інженеру текстильної промисловості, спало на думку створити прозорий захисний матеріал для упаковки. Уже через вісім років з’явилась перша машина для виробництва прозорих листів з целюлози.

Читайте також: В Україні зареєстрували законопроект про заборону поліетиленових пакетів

1926 рік – початок використання вінілу, котрий сьогодні є другим за популярністю видом пластику у світі.

1935 рік – відкриття поліетилену низької щільності. Поліетилен – гнучкий, міцний, хімічно стійкий і при цьому дешевий матеріал. Він використовується для виробництва плівок і пакувальних матеріалів, поліетилен високої щільності частіше застосовується для виготовлення різних пластикових контейнерів, сантехніки та запчастин.

1937 рік – відкриття поліуретану хіміком Отто Байером. Поліуретан широко використовується як еластичний наповнювач в оббивці, матрацах, сидіннях, з нього виробляють хімічно стійкі покриття, клеї та упаковки.

1951 рік – відкриття поліпропілену американськими хіміками Полом Хоганом і Робертом Бенксом з компанії Phillips Petroleum. Поліпропілен схожий на поліетилен, тому його вартість невисока. Однак, він вигідно відрізняється міцністю, тому широко застосовується у виготовленні пластикової тари, меблів, килимів тощо.

Чи мали ці відкриття позитивний внесок у розвиток людства? Напевно. Однак, не зважаючи на чудові властивості, пластик має й недоліки, що на вагах рівності все таки переважують користь. По-перше, він виготовляється з невідновлювальних природних ресурсів – нафти, вугілля й газу. По-друге, його головна перевага – довговічність, – за якою так гналися винахідники на початку минулого століття, сьогодні обернулося на катастрофу. Гори пластмаси продовжують рости швидше й швидше, що частіше ми використовуємо цей матеріал. Ба більше – вони ніколи не розкладуться в природі. І тут постає питання: що нам робити?

Є два рішення. Перший – відмовитися від пластику зовсім. Другий – здавати його на переробку. Перший видається занадто ідеалістичним варіантом, але може й спрацювати. Також покупка товарів без упаковки або в свою тару може забрати деякий час. Насправді, є ще один вихід – це якомога частіше уникати того пластику, якого можна уникнути (зазвичай все одноразове можна замінити багаторазовим), та здавати на переробку те, що все таки проникло до вашої домівки.

Окрім загальновідомих назв пластмас у світі нараховують ще близько 150 їх видів. Для сортування пластику розроблена інтернаціональна система маркування. Вона виглядає як трикутник утворений стрілками з цифрою всередині або/та  з літературним кодом пластику. Тому, якщо ви думали, що пластик – це просто пластик і він всюди однаковий, ви помилялись. Загалом потрібно знати і розрізняти сім основних типів пластику, які широко застосовуються для упаковки товарів.

№1 (РЕТ/ПЕТ)

Підлягає вторинній переробці.

Поліетилентерефталат, найпоширеніший вид пластмас. Його використовують для упаковки напоїв, молочної продукції, сипучих харчових продуктів, косметики та рослинних олій. Обов’язково знімайте обгортку на будь-якій пляшці, якщо вона покриває майже всю пляшку.

№2 (PEHD (HDPE)/ПВТ)

Підлягає вторинній переробці.

Поліетилен низької щільності, що застосовується у виробництві пляшок та пакетів для молока та води, флаконів для шампунів, одноразового посуду, контейнерів для їжі, іграшок, господарських сумок та фасувальних пакетів.

№3 (PVC/ПВХ)

Не підлягає вторинній переробці.

Полівінілхлорид використовується для виготовлення лінолеуму, віконних профілів, меблів, упаковки побутової техніки, штучної шкіри, плівки для натяжних стель, труб, обгорток для сиру та м’яса тощо. Науковцями доведено, що канцерогени, які містяться в цьому матеріалі, можуть проникати у продукти харчування. Для виробництва ПВХ використовують фталати та важкі метали, які є доволі токсичними для людини. Це найбільш отруйний і небезпечний для здоров’я вид пластмас. Після десяти років служби та при спалюванні, полівінілхлорид починає виділяти токсичні сполуки.

№4 (PELD (LDPE)/ПНТ)

Підлягає вторинній переробці.

Поліетилен високої щільності. З нього виготовляють різні пакувальні матеріали, пакети для супермаркетів, CD, DVD диски. Офіційно його вважають нешкідливим.

№5 (PP/ПП)

Частково підлягає вторинній переробці.

Поліпропілен, який використовується для виробництва побутових приладів, медичної продукції, посуду для гарячих страв, пакувальної харчової плівки і контейнерів для продуктів.  Поліпропіленові упаковки також називають шуршиком. Він лускає, якщо спробувати його розтягнути (на відміну від поліетиленових пакетів, які тягнуться). Уникайте пакування, де всередині є напилення алюмінію чи срібляста фарба – він не переробляється.

№6 (PS/ПС)

Частково підлягає вторинній переробці.

Полістирол, що є основою стаканів для гарячих напоїв і лотків для продуктів (вспінений полістирол), стаканчиків для молочних продуктів, електроізоляційної плівки, контейнерів для їжі, виделок і ложок, фасувальних коробок для яєць. Вспінений полістирол, який дуже подібний до пінопласту та пакети від Нової пошти і схожі не підлягають переробці, тому уникайте їх.

№7 (O, OTHER/ІНШЕ)

Не підлягає вторинній переробці.

Полікарбонат та інші пластмаси, найчастіше це багатошарова упаковка або упаковка із суміші кількох видів пластику. До цієї групи відносять будь-який інший пластик, який не може бути включений у попередні групи. Це найнебезпечніший вид пластику при взаємодії з гарячими рідинами. В типі цього пластику має бути обов’язково вказано за якої температури його можна використовувати.

Читайте також: До 2021 року деякі країни будуть змушені ввести податок на пластик – дослідження

Отже, найбільше потрібно уникати пластик з маркуванням №3 і №7, а також того, що зовсім не має ніякої позначки. Такі матеріали ніколи не зможуть бути перероблені.

Пам’ятайте, що вся вторсировина має бути чиста й суха. Називати це сміттям чи цінним вторинним ресурсом, з якого ще можна виготовити нові матеріали – справа ваша. Але те, що цю тему стає дедалі важче ігнорувати – факт.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram