Напередодні виборів забуваються старі непорозуміння, робиться акцент на здобутках і перемогах, з’являється надія на шанс і краще майбутнє. У цей період найбезглуздіше, що може вчинити політик чи його команда – це розсваритися із пресою. Але генеральний прокурор Юрій Луценко ризикнув це зробити і знову пішов у наступ на журналістів-розслідувачів.

4 лютого суддя Печерського суду Володимир Карабань надав Генпрокуратурі доступ до внутрішніх документів редакції журналу Новое время, а також до усіх матеріалів, які надсилав на електронні адреси редакції журналіст-розслідувач видання Іван Верстюк. Ухвала суду діє місяць і якщо редакція не виконає судового рішення, її чекає обшук.

Що ж саме шукає Генпрокуратура у документах редакції? Спочатку нагадаю гучний скандал 2015 року, а саме справу «діамантових» прокурорів. Тоді правоохоронні органи зацікавилися ймовірною корупційною діяльністю двох високопосадовців прокуратури. Під час обшуку в них виявили близько 500 тисяч доларів готівкою, коштовності, цінні папери і діаманти. Один із двох фігурантів справи – Олександр Корнієць, колишній заступник прокурора Київської області. Кримінальне провадження за підозрою Корнійцю у корупції Голосіївський райсуд розглядає і зараз.

Читайте також: Знайти замовників вбивства Каті Гандзюк чи заробити політичні бали на кістках?

До чого ж тут журналісти? Влітку 2016 року журналіст Іван Верстюк опублікував розслідування під назвою «Діамантова донька». З власних джерел він дізнався, що при своїй вкрай скромній прокурорській зарплатні Корнієць зміг оплатити дуже дороге навчання своєї доньки у Великобританії. Тепер ГПУ – майже через три роки після виходу матеріалу – вирішила встановити, хто ж злив цю інформацію журналісту. Простими словами: замість з’ясовувати звідки у колишнього прокурора Корнійця гроші на дороге навчання доньки у Британії, прокуратура шукає, хто розповів про це журналісту. Більше того, погрожує редакції обшуком, а журналісту Івану Верстюку – відповідальністю і виправними роботами терміном до 2 років за розголошення цієї інформації.

Колегам із телеканалу СТБ вдалося поспілкувалися із скандальним екс-прокурором, і він підтвердив, що три роки тому журналіст написав правду: він дійсно оплатив навчання доньки у Британії, але меншу суму і для цього начебто навіть продав квартиру. І що це він звернувся до Генпрокуратури зі заявою про розголошення цієї таємної інформації. І Генпрокуратура, замість нарешті довести провину Корнійця у судовому процесі, який триває вже кілька років, розглядає його заяву і вимагає усі матеріали журналіста, які він передавав редакції. І не тільки про Корнійця, а взагалі всі.

Читайте також: "Крива" слідчих дій від Луценка

Це грубе порушення українського і міжнародного законодавства, що регулює питання захисту журналістських джерел. На рішення Печерського суду і дії ГПУ відразу відреагували українські та міжнародні організації. Критичні заяви зробили ОБСЄ, посольство США, американський комітет Захисту прав журналістів, Репортери без кордонів, Ініціатива 34, Медіарух, Національна спілка журналістів.

Тим часом Генпрокуратура на чолі з Луценком продовжує захищати свою позицію. І на жаль, це вже стало практикою, коли відомство тисне і втручається в роботу журналістів-розслідувачів. Чомусь Луценко, який сам колись був журналістом, докладає максимум зусиль для того, щоб ускладнити їм роботу і життя. Адже аналогічна історія – конфлікт ГПУ і журналістів – трапився тільки півроку тому. Тоді Генпрокуратура за допомоги знову ж таки Печерського суду отримала доступ до інформації з телефонів головного редактора програми «Схеми: корупція в деталях» Наталії Седлецької і мого. Тільки завдяки блискавичній реакції Європейського суду з прав людини зупинити ці дії Генпрокуратури на якийсь період вдалося.

Хто би не став наступним президентом, Луценко рано чи пізно піде з посади. Оцінку його роботи на посаді генпрокурора колись дадуть професійні експерти, які визначать, чого ж було більше – здобутків чи провалів. Наприклад, Луценко запам’ятається тим, що при ньому суд виніс вирок екс-президенту Віктору Януковичу. Та його також будуть пам’ятати і як генпрокурора, який пішов у активний наступ на свободу слова, тиснув на журналістів-розслідувачів, і в цьому конфлікті з незалежною пресою у підсумку програв. Я в цьому не сумніваюсь.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram