Вже дуже давно всі чекають якихось «Нових». Можна згадати хоч «Озиме покоління». Всі чекають, і, по суті, всі «нові» стають старими, майже нічого не змінюючи по суті.

Чи є в «нових» обличчях сама новизна? Навряд. Бо прийшовши до влади, вони розчиняються, навіть маючи щось пристойне на початку. Мало хто приходить з принципами, багато приходить лише з бажанням влади чи грошей.

У чому ж причина? У суті, у фундаменті.

Давайте будемо чесними, насамперед перед собою. Багато хто може говорити, що Майдан не вдався, що не були досягнуті його високі цілі. Шановні, ми збудували міф про ідеальні вимоги, і звичайно, їх не було досягнуто. Насправді вимог було лише кілька – євроасоціація спочатку (навіть з Януковичем), потім – відставка Януковича та всієї його влади. Все. Лиш би не ця жахлива влада, лиш би був просвіток десь далі, щоб не відбирали майбутнього.

А усі ці «проти оліхархату», і т.п. – ну це вже наслідки міфу про Майдан. Бо сумно, коли він дійсно переміг, а відчуття – якісь не ті. Чому?

Читайте також: Выборы 2019 года – это выборы шанса переформатировать страну в нечто более удобное и приятное для жизни

А бо не було готових «нових політиків». Більшість з тих, що прийшли – перше – не такі вже й нові, друге – не такі вже й політики, третє – абсолютно без бачення майбутнього. Бо Європа і європейські цінності – це ні про що. Європа різна, і її цінності теж. Куди путь дєржим?

Нові політики – це насамперед ті, що адекватно сприймають реальність і показують її іншим.

А реальність – це не про газ, вдвічі дешевший і не про постійну боротьбу з корупцією. Це – про корупцію як державну систему. Так, наша держава побудована на корупції. І тому її неможливо скоро побороти, а варто просто відсікати ті ділянки, без яких держава не впаде. І шукати нові ділянки, послаблювати їх, а потім – знову відсікати (а це - довго).

Реальність – це насамперед вказувати людям на них самих, бо «кум в податковій» (як приклад) є напевно, у кожного. А якщо менше людей буде до цього кума звертатись, то зникне і пропозиція, а відповідно – попит на корупцію.

Реальність – це нарешті зрозуміти своє місце у світі і в Україні. Бо ніхто, чуєте, ніхто нічого для нас не зробить. Просто тому, що ніхто і нічого нам не винен.

Але крім того, що є тепер, нові політики повинні – це вже необхідність, чекати далі просто неможливо – показати своє бачення, стратегію, візію – називайте, як хочете. Не уяву про царя, що переможе. І не про друзів, які за нас зроблять нашу роботу. А стратегію життя нашої країни. Ким ми маємо стати? Де ми маємо бути через 20, 30 років? Бо членство в ЄС і НАТО не може бути стратегією, це – лише інструмент.

І для того нові політики мусять – так, знову – мусять, усілякі слова «можуть» почали закінчуватись 22 січня, а зникли 20 лютого 2014 року після розстрілу Небесної сотні – розуміти складність своєї діяльності. Бо для того, щоб втілювати візію (вона має бути), треба вести переговори не тільки з союзниками. Мало того – потрібно чимось поступатися, бажано – не принципами.

Мало «нових» політиків (сподіваюсь, все більше – бачив багато класних людей) розуміють, що має бути пункт «Б», до якого варто прийти з пункту «А». І тим більше, що на цьому шляху – відсутність доброї дороги, велика кількість опонентів та ворогів. І тут не можна просто вчепитися за якогось одного чи декількох «старих політиків» і перейти до цього пункту «Б». Бо у них такого пункту просто не існує, вони йдуть зовсім іншим шляхом.

Читайте також: Сейчас, наверное, будут первые выборы в истории Украины, где никто не знает кто победит

І розуміти дуже чітко, що це – довга гра.

Для проходження шляху не треба просто сідати у будь-який транспортний засіб (доєднатись до будь-якої партії/особи) і їхати, лиш би їхати. Ні, для цього треба спочатку вивчити можливий шлях, набрати ваги, амуніції, зброї – навчитись основ і об’єднатись з однодумцями (новими) – а тоді побудувати власний засіб – партію, ініціативу, центр, стати сильними – і дійти до мети. Бо якщо є пункт, до якого ти хочеш дійти сам і довести країну, – то питання, як це зробити – вирішиться обов'язково.

То де і ким ми маємо бути через 30 років?

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram