Президент України Петро Порошенко підписав указ про звільнення Олега Гладковського з посади першого заступника секретаря РНБО, а заодно і з посади голови міжвідомчої комісії з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю.

Це рішення було прийнято аж через тиждень після журналістського розслідування про неймовірні розкрадання в оборонній сфері, а фактично й співпрацю з країною-агресором, чого вже тут ховатись. Порошенко заявив, що його рішення не є судовим вироком, але він намагається зробити все, щоб створити всі умови для якісного розслідування.

І от тут перше, що кидається в очі. Звільнення з "теплої посади", на якій можна "пиляти" бюджет, не задумуючись, на думку президента, дорівнює судовому вироку. Тобто винен чи не винен, а саме це визначається в судовому вироку, а не якісь там звільнення чи не звільнення. То для президента абсолютно байдуже, або взагалі дрібничка якась, бо ж він точно знає, винен Гладковський чи ні. Хіба ж звільнив би Петро Олексійович такого близького друга і давнього бізнес-партнер, якби той був невинний?

Читайте також: "Болезнь явно прогрессирует" – Найем о скандале с Гладковским

Друге, до чого тут факт звільнення до намагання нібито створити всі умови для якісного розслідування? Ну, а якщо, припустимо, той Гладковський нині й справді не винний? Давайте уявимо собі нездійсненне, як ніби за президентства Порошенка наша країна поборола корупцію. Хіба це можливо? Та ні, і кожен здравомислячий скаже – дурня ж яка, та легше в космос на "Таврії" злітати, ніж в це повірити. Так от і в те, що Гладковський все ж таки невинний, так само важко повірити, але давайте спробуємо і це уявимо собі.

Звільнити, щоб поновити?

Що ж тоді виходить. Невинну людину позбавили аж двох "жирнючих" посад – і все це заради чого?

А що робити, коли там через тиждень-два нам скажуть – та він невинний, як малятко в обкаканому памперсі, от тільки пахне кепсько.

А ви сумніваєтесь, що таке може бути? О, дивні люди, маловіри! Згадайте хоча б історію одного з кандидатів на пост президента Романа Насірова. Ну як, прочистило уяву? Ось посилання для нагадування.

Ото ж, вже через тиждень ми матимемо таку історію, на кшталт вибачайте, хлопці, ми трохи помилились, ви просто янголятка. Тому давайте без образ – знімайте памперс, і знов ми вас поновимо на посадах.

Так, на всіх одразу, звідки познімали. Ви і далі пиляйте бюджет, бо грошей мало не буває, а тут без вас всі схеми контрабандні зупинились, і вже з Росії дзвонять і штрафом погрожують, а це вдарить по кишені.

"Умив руки"

Тобто ця відставка насправді є і нелогічною, вона реально – абсурдна. Більш того, президент наголосив, що вона здійснена у зв'язку з резонансом, що призвело журналістське розслідування. Оба-на, з яких це пір наш президент став звертати увагу на резонанси? Це що після Томосу з ним таке неймовірне відбулось?

Згадаймо Іловайськ, Дебальцево, ДАП, Іл-76... А скільки стратегічних складів рвонуло, в порох рознесши стільки боєприпасів, що можна було б пів-Росії із землею зрівняти, було б на те бажання. Чи, як то кажуть, – політична воля і що? Та хоч би що, президент постійно демонстрував таку вражаючу байдужість до того всього, що складалось враження, ніби його те взагалі не обходить. А тут на тобі – резонанс у суспільстві!

І ще раз. Ніяким звільненням, повторюсь, не створюються жодні умови для об'єктивного розслідування. Це робиться геть іншими заходами і, перш за все, створенням дієвої системи противаг та важелів в державі. А саме, коли правоохоронна система об'єктивно і професійно розслідує факт злочину, прокуратура контролює дотримання законності і прав всіх сторін процесу та представляє державне звинувачення, а суди, відповідно, виносять справедливе рішення в ім'я України.

Читайте також: Герої контрабанди, або Чому так довго думав Порошенко

Так от, хоч щось з цих трьох елементів у нас є? Хоча б один з них працює?

Ні, ні і ще раз ні. Тому розказувати про якісь там умови, ну то здебільшого для домогосподарок, бо ж всі у кого є хоча б 2 курси кулінарного технікуму дивляться на ці заяви, в кращому випадку, як на дешевий популізм, а то й взагалі, як на "дєтській лєпєт".

Насправді, дорогі мої, тут все на багато простіше.

Розплата буде

Річ у тім, що саме в день звільнення – а от це насправді важливо, – виходила друга частина журналістського розслідування, і, думаю, єдине, що спромоглись зробити спецслужби, які підконтрольні Порошенку, дізнатися хоч приблизно про предмет оприлюднення. І він був настільки "жирний" і цікавий, що Петру Олексійовичу прийшлось ну хоч щось робити, щоб не сісти в калабаню, по вуха забруднитися в тім багні, яке з усіх екранів на нього ллється. Адже найцікавіше, що Гладковський – не самостійний суб'єкт, а фактично його підлеглий, і він нічого не міг апріорі робити без відома шефа. То ж звільняючи підлеглого, одного з найдовіренніших членів своєї команди по деребану державних коштів, Порошенко тим самим фактично погодився із власною відставкою, з чим я вас, громадо, й щиро вітаю.

А тепер, запасаємось попкорном і дивимось продовження серіалу, під назвою "Розплата буде по-любому". Адже ті, хто дориваються до влади, чомусь про це одразу забувають, вважаючи себе богами. А даремно! Хоча б "папєрєдніков" згадайте, і все вам стане зрозуміло: вкрав – у в'язницю, або в Ростов до Путіна в друзяки. В Україні смердіти корупцією не треба. І неважливо хто ти – президент чи конюх. І не треба нам таких, хто мав давно сидіти, звільняти нині, щоб завтра поновити. Невже за бовдурів нас всіх тримають, з яких то шапку можна здерти, то за ніс щипнути, а ми ж все стерпимо – раби безмовні?

Та ні, не все так просто, це вже точно – не все…

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram