Президент Петро Порошенко не був ідеалом обличчя майбутнього України. Тепер він є останньою надією.

З наближенням дати президентських виборів 31 березня, Росія збільшила свої зусилля, щоб вплинути на передвиборчу гонку. Нещодавній звіт розвідувальних служб США показав, що Кремль прагне застосувати "цілий ряд інструментів", щоб "скористатися крихким станом економіки Києва, широкою корупцією, кібер-вразливістю та суспільним невдоволенням".

Мета? Перемогти Порошенка і привести до влади менш антиросійський уряд.

Як наслідок, іноземні дипломати і західні столиці підходять до іронічного усвідомлення: Порошенко – лідер, чий повільний темп реформ іноді розчаровує їхні сподівання на швидкі зміни, тепер є їхнім найкращим – і єдиним – шансом утримати Україну, щоб та знову не опинилася в орбіті впливу Росії.

Не варто недооцінювати глибоке прагнення Путіна відновити вплив на Україну.

Для президента Росії Володимира Путіна не так вже й важливо, хто саме переможе на виборах, тільки б не Порошенко.

Перемога одного з двох інших лідируючих кандидатів – політично недосвідченого коміка Володимира Зеленського та лівого політичного ветерана Юлії Тимошенко, чия політика може розірвати відносини України з Міжнародним валютним фондом – ймовірно, дестабілізує країну і створить Путіну умови для більшого впливу.

Головним мотивом Путіна є не стільки обрання дружнього до Кремля президента, а щоб дати зрозуміти будь-якому майбутньому українському президенту, що відмова йти на поступки Кремлю призведе до політичного краху.

Читайте також: Президентські вибори: хто керує країною насправді

Причини Кремля, спрямовані на зрив кампанії Порошенка, також глибоко особисті.

Прийшовши до влади п'ять років тому, Порошенко представився як прагматичний кандидат, що бореться за мир. Через свій бізнес і багатство, він також мав репутацію прагматичного політичного політика, який був готовий до укладення угод. Путін, ймовірно, думав, що бізнес-інтереси Порошенка в Росії – залишені – змусять його піти на компроміс.

Зіткнувшись з цим свідченням російського втручання, Порошенко, якого дуже критикували, починає виглядати стратегічно безпечною альтернативою для багатьох західних спостерігачів.

Натомість, український президент був великим противником: Порошенко використав свої дипломатичні здібності для залучення широкої підтримки на Заході для запровадження серйозних економічних санкцій проти Росії.

На батьківщині Порошенко зменшив культурний вплив Росії, заборонивши російські телевізійні станції та соціальні медіа-платформи, а також сприяючи використанню української мови у ЗМІ та школах. Він також успішно лобіював створення незалежної української Православної Церкви – релігійного розколу, який завдав серйозного удару по історичним претензіям Москви до Києва, і буде коштувати російській церкві мільйони доларів у церковній власності, а також різко підірве її м'який вплив в Україні.

Не в останню чергу, українському лідеру вдалося також переконати Сполучені Штати забезпечити Україну летальним оборонними озброєннями і відновити українську промисловість з озброєнь і створити українські збройні сили.

Все це дратує Путіна, який очікував, що Україна засихає під впливом агресії і дестабілізації з боку Росії, і йому нестерпна думка про те, що Порошенко може виграти ще один термін.

З початку виборчого сезону Росія розгорнула сотні мільйонів доларів для впливу і порушення ходу виборів в Україні, за оцінкою Служби безпеки України, СБУ.

Кремль прагнув загострити політичну атмосферу, сприяючи міжетнічному та міжконфесійному конфлікту, і змалювавши Порошенка як безпорадного лідера, який не в змозі підтримувати порядок.

Вона також активізувала свої кібератаки проти українських чиновників і Центральної виборчої ради країни, якій вона завдає удару на щоденній, іноді погодинній основі, а також свою кампанію дезінформації в соціальних медіа.

Інформація про документи з невідомого джерела, опубліковані минулого місяця українським антикорупційним контролером, який фінансувався Заходом, що заявив про зловживання Порошенком, також відкриває можливість того, що дані можуть бути піддані фальсифікації російськими чи дружніми до російських акторами.

Кремль також заклав основу для цієї кампанії проти Порошенка, розширюючи можливості дружніх до Кремля бізнесменів і політиків через вигідні угоди і доступ до ринку.

Є безліч прикладів. Провідний український проросійський політик Віктор Медведчук, чия дочка - хрещениця Путіна і чия дружина нещодавно виявилася мажоритарним власником компанії, яка минулого року виграла тендер на використання прибуткового російського нафтового родовища – має вплив на кілька телевізійних новинних станцій. Тарас Козак, депутат і впливовий імпортер російського дизельного палива, який також є співвласником російського виробника зброї, прибрав до рук популярний телеканал 112. Олігарх Дмитро Фірташ, який зробив мільярди як російський посередник з торгівлі газом на початку 2000-х років володіє телеканалом "Інтер" – який бачив постійний потік критики Порошенка при наближенні виборів.

Масштаби російського втручання в українську політику можуть виглядати малоймовірними. Але не варто недооцінювати глибоке прагнення Путіна відновити вплив на Україну.

Зіткнувшись з цим свідченням російського втручання, Порошенко, якого дуже критикували, починає виглядати стратегічно безпечною альтернативою для багатьох західних спостерігачів.

Читайте також: В стране разгорается страшный скандал с коррупцией и мародерством в ВПК с участием окружения президента-олигарха Порошенко, – Небоженко

Звичайно, його президентство має змішані оцінки. Незважаючи на деяке економічне зростання, для більшості українців, чия середня заробітна плата в грудні становила 390 доларів, ситуація не покращується. І хоча він контролює придушення корупції, критики звинувачують його у повільному темпі реформ, зокрема, коли йдеться про кримінальне правосуддя.

Але які є альтернативи? Його суперники, швидше за все, послаблять зв'язки України з Заходом або сприятимуть невизначеності, знищуючи останні досягнення.

Західні політичні діячі зрозуміли, що в їхніх інтересах прийни його досягнення і закрити очі на його невдачі. До такого ж висновку приходять і патріотичні ліберали України.

Ярослав Грицак, один з найвідоміших громадських інтелектуалів України, нещодавно заявив: Головне рішення для лібералів сьогодні – підтримати Порошенка в першому турі або почекати до другого.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegramм

Англомовний оригінал на politico.eu.