От усі в той чи інший спосіб відгукнулися на звинувачення стосовно Укроборонпрому. Там дійсно купа проблем, які слідство ліпше чи гірше, але виявляло та розкривало (76 вироків та 77 засуджених за попередній період). В якийсь момент матеріали розслідувань злили чи то журналістам, чи їхнім замовникам – ці факти переважно були в той чи інший спосіб відомі ще з викривальних статей попередніх років. Зрештою, коли слідство у військовій прокуратурі (саме Матіоса найчастіше підозрюють в розголошенні) затягувалося, а НАБУ взагалі не забажали за це братися, то викид через пресу іноді буває навіть корисним. Щоправда, тут ішлося не про оприлюднення інформації, а про тривіальну й цинічну передвиборчу атаку на Порошенка.

Основа звинувачень полягає в тому, що в Україну контрабандними механізмами заводилися певні вузли для танків ще радянського вуипуску, аби повернути їх до бойового стану. В самому цьому факті нічого непатріотичного нема - згадайте чиїми ракетами, якою зброєю чеченські патріоти збивали російські бойові літаки, підпалювали танки й знищували окупантів. Правильно – купленою у тих же продажних російських генералів та чиновників. Проблема, щоб на цьому не наживатися за рахунок нашої держави.

Читайте також: Коррупционная бомба для Порошенко – Deutsche Welle

А мені прийшло на думку зовсім інше питання: чому ці радянські танки на наших складах виявилися не на ходу, зі знятими вузлами й без необхідної оснастки? Ці танки були в час горбачовської перестройки й замирення із Заходом перевезені з регулярних бойових частин. Ще інші були виведені із Західної групи військ на самому початку 90-их. Під час гриценківського знекровлення армії новішу техніку продавали, а давню радянську із скорочених частин також транспортували на склади. Уся ця техніка була в стані найвищої боєготовності. Після переведення до складів їх піддали необхідній консервації та полишили на чверть століття під доволі непоганою охороною.

А коли розпочалася війна, виявилося, що в боєздатному стані були лише нечисленні танки, які до того виїздили на паради або брали участь у воєнних неавчаннях. Ну і на додачу нечисленні нові надходження нашого власного виробництва. А в цей час усякі проросійські та жорстко опозиційні нардепи бігали по ефірах та показували фотографії з тисячами танків на площадках складів. При цьому співали звичне: "Порошенко зливає Україну Путіну, бо не хоче вивести на лінію фронту всю нашу броневу міць". Потім нарешті почали відповідати речники Генштабу й пояснювати, що всі ці тисячі танків, які могли б на першій стадії війни відіграти визначальну роль та врятувати сотні життів, усі виявилися не на ходу.

Читайте також: Промах Порошенка, або Чому оборонний бюджет має бути прозорим

З них не якісь несуни-прапорщики знімали двигуни, генератори, інші важливі блоки й вузли. Це робилося планомірно на промисловій основі. А потім продавалося переважно, як цивільна продукція для спеціального машинобудування в інші країни. Тому при дослідженні актів уряду та документів, підписаних міністром оборони, такі оборудки переважно залишаються непоміченими. Але двигун чи навіть генератор танка – це вам не движок "Запорожця" його прямо на площадці не демонтуєш. Хтось мусив дати команду проводити всі ці злочинні дії.

І мені дуже хочеться, щоб наша прокуратура й інші слідчі органи, встановлюючи вину тих, хто закуповував у Росії запасні частини й вузли, поцікавилася, хто розкурочив ці броньовані машини, який тоді був міністр оборони та хто очолював уряд. Бо я деякі свої міркування маю. Але ж їх до справи не підшиєш...

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram