"Школа всюди однакова", – скажете ви, і справді: уроки, домашні завдання, спілкування з друзями – все це спільне будь-де в світі. Однак, існують і питомо американські речі, які роблять досвід американської старшої школи неповторним.

Вперше я потрапила до американської школи в 14 років, що відповідає першому класу старшої школи і тепер, після двох з половиною років навчання, можу сказати, що американська школа відрізняється не лише від української, але і від того, що зазвичай показують у американських фільмах.

Коли я вперше потрапила до американської державної школи, звичайно після київської на 400-500 учнів, мене вразили її обсяги. П'ятсот учнів лише на одній паралелі – це не межа. Звичайно, все в цьому мурашнику діє відповідно до відлагодженої системи – процеси, включно з домашнім завданням та нотатками з уроків комп’ютеризовано. Однак, треба бути готовим, що ідеалів немає і система часто дає збої. Так, у перший же день в школі, коли я отримала свій роздрукований розклад уроків, на мене очікував сюрприз.

Склад уроків я обирала сама і знала заздалегідь що на мене очікує, але уявіть моє здивування, коли роздруківка мала два уроки на один час, а декілька предметів і зовсім не співпадали з обраними. Довелося провести півдня бігаючи між офісами адміністрації школи, завуча та координатора моєї паралелі, щоб зрештою отримати той розклад, який мене влаштовує. При цьому всі щиро намагаються допомогти мені, щоб мій досвід в школі був якнайкращим, однак це не легке завдання просто через розмір школи і індивідуалізований план навчання.

Читайте також: Освіта в Британії: які креативні ідеї варто запозичити українським школам

​Низку уроків в старшій школі можна обирати самому, а певні уроки є обов’язковими і залежать від твого рівня підготовки. Якщо ти не впевнений в своєму виборі, або тобі будь-що не сподобалось, то можна змінити свій вибір у перші 25 днів на початку семестру.

Індивідуалізований графік – це супер. Бо можна більше часу приділити тому, що подобається, однак, є і незручності. Так контрольні з усіх предметів часто припадають на один і той самий день, бо вчитель навіть не знає, з якого уроку ти до нього йдеш і тим більше, чи є у вас у цей день контрольна.

Темп навчання також відрізняється. Навчання в США – не спринт, а марафон зі щоденними навантаженнями і до цього треба бути готовим. Просто вивчити матеріал наприкінці чверті і отримати гарну оцінку не вдасться, навіть якщо ти здаєш підсумкові тести на відмінно. Також, ті самі уроки повторюються кожного дня, тому робити домашнє завдання потрібно також кожного дня, тести здавати кожного тижня, а оцінка виставляється за результатами роботи протягом всього семестру. Тому навіть якщо ти чудово засвоїв матеріал, але не вчився протягом всієї чверті, заробити всі бали за останній тиждень не вдасться.

А от з підручниками легше, тобто їх практично немає – полиці в класах заставлені старими підручниками за якими вже ніхто не вчиться – вся інформація надається онлайн. Разом з реєстрацією на певний предмет, ти отримуєш доступ до сторінки зі свого предмету на шкільному сайті освітньої адміністрації графства, де розміщуються навчальні матеріали а також де відбувається здача завдань. До речі, кінцевий строк виконання того чи іншого завдання – справа в Америці свята. Якщо ти маєш здати завдання до 10-тої вечора того ж дня, то в 10:01 кнопка «здати» на сайті під цим завданням вже не буде активна. Пояснювати які непереборні обставини спричинили затримку просто немає кому. Перездачі також регулюються освітньою адміністрацією графства і чим складніше предмет, тим менше можливості перездавати завдання. Ставлення до навчання здебільшого серйозне, адже старшу школу сприймають як ворота до коледжу, а будь-який позитив в школі збільшує шанси на можливість отримати кращу вищу освіту.

За американськими фільмами, старшокласники тільки те й роблять, що прогулюються біля школи і спілкуються. Насправді, під час навчального дня поспілкуватись з ровесниками навряд чи вдасться – перерви тривають лише 5 хвилин – достатньо тільки на те, щоб добігти від одного класу до іншого. Все ж є ланч – обід, який триває цілий урок. Це і час для спілкування і можливість попоїсти. А от після закінчення уроків – життя в школі лише починається. Розпочинається робота клубів.

І хоча за голлівудськими фільмами складається враження, що старшокласники після школи займаються лише спортивними іграми, або в дівчачій групі підтримці, а для "диваків" є гурток драми та шкільний оркестр, реальність набагато більш розмаїта.

Клубів в школі декілька десятків – це і театр і спортивні гуртки і різні групи за інтересами, як, наприклад, програмування, робототехніка, хіп-хоп, садівництво, або навіть такі як «Manos Unidas» - клуб, який допомагає дітям в бідних іспаномовних країнах, чи «Клуб скорботи» до якого можуть приєднатись ті, хто переживає важкі часи, втратив близьку людину і потребує підтримки. Діяльність клубів дуже активна – саме клуби з математики, наприклад, беруть участь в змаганнях на кшталт українських олімпіад.

Цього року мене обрали до керівництва найбільшого шкільного клубу – Міжнародного, який об’єднує більше 200 учнів. Діяльність в клубі потребує багато часу і зусиль, але і є дуже цікавою. Я займаюсь організацією подій, таких як організація концерту учнів з інших країн, проведення пікніків, спортивних та кулінарних змагань, подій за збору коштів, або, наприклад, розробкою дизайну футболок клубу, та багато чого іншого іншого.

За кожен клуб відповідає вчитель, однак, він не опікується щоденною діяльністю клубу – практично все роблять школярі.

Читайте також: Иллюзия диплома, или Альтернатива культу высшего образования

В чому американські фільми про старшу школу праві, це в тому, що спорт займає особливе місце в житті школи і серцях старшокласників. Тримати себе у формі мотивує і сама американська система. Як в Україні, та так і в Сполучених Штатах у більшості людей стоїть мета потрапити до університету та закінчити його без великих витрат та позик, проте суттєва різниця полягає в тому що в штатах є великі шанси отримати стипендію на оплату вищої освіти, якщо тебе запросять грати до університетської команди.

Спортом тут, як правило, починають займатися ще з молодшого віку і до старшої школи досягають професійного рівня. Щоб "потрапити на радар" тренерів, потрібно серйозно займатись спортом щонайменше чотири роки (всю страшну школу 9-12 класи) і підтримувати гарну, відповідну для навантажень форму – надзвичайно важливо. Мотивація серед учнів школи дуже велика, адже це в їхніх же інтересах потрапити до престижного університету. Тому це не дивно бачити школярів старшокласників на пробіжці в парку, хоча ніхто не примушує їх це робити. А учасники спортивних клубів змагаються практично на професійному рівні і подивитись змагання приходить вся околиця. Найпочесніше місце тут, звичайно, посідає американський футбол – найбільш знаний спорт в США.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram