Я могла б прибрехати, що на сольні подорожі мене надихнули великі мандрівники. Насправді все було прозаїчно: я довгий час не могла знайти компанію в якусь мандрівку – здається, Марокко – і вирішила спробувати подорожувати наодинці.

Моїми найпершими мандрами були організовані автобусні тури в стилі "галопом по Європі".

Коли працювала на першій роботі – тоді ще діяв візовий режим – правдами і неправдами отримала шенгенську візу і полетіла на два тижні в Париж, вперше за власні, а не батьківські кошти.

Тоді ще не було смартфонів, власного ноутбука, мало хто чув про сайти бронювання житла, couchsurfing чи лоукости. Через посередників я купила авіаквитки, житло знайшла за допомогою французького друга по переписці – орендувала за 8 євро келію при капличці в елітному 16-му окрузі, за п'ять хвилин він Ейфелевої вежі. Роздрукувала мапу, як дістатися від метро до житла.

Полетіла саме в Париж, бо закінчила французьку філологію, знала мову і культуру і хотіла нарешті зануритися.

Гуляти цілими днями наодинці було незвично, але тоді вперше відчула: коли простір і час мандрівки тільки твій, то помічаєш багато деталей і максимально включаєшся у тих співрозмовників, які трапляються на шляху.

Читайте також: Уик-энд в Берлине: что посмотреть за два дня. ФОТО

Коли ж мандруєш з кимось удвох або компанією, багато уваги іде на спілкування. Це не добре і не погано, просто менше енергії лишається на всотування навколишнього світу.

Якщо маєте намір поїхати кудись самостійно, але боїтеся, почніть з малих кроків: помандруйте кудись Україною замість закордону.

Якщо мова про закордон, логістика теж нескладна: купити квиток, спланувати маршрут (будете на одному місці чи будуть переїзди і скільки вони коштуватимуть), організувати житло (хостел, готель або каучсерфінг), продумати бюджет харчування (будете їсти у кафе чи готувати самостійно).

Як популяризаторка бюджетних подорожей я постійно повторюю, що мандри можуть бути доступними і заради них не треба продавати нирку!

Зараз лоукости відкривають дедалі більше маршрутів з України, можна придбати квиток за 10 євро, зупинитися в гостях по каучсерфінгу, купувати харчі в місцевих супермаркетах, де ціни не дорожчі за українські. А якщо у вашому гаманці буде надлишок – купити хороше вино або подарунки близьким.

CouchSurfing: занурення в країну і людей

Переламним для моїх подорожей стало знайомство з сервісом гостинності couchsurfing. Це сайт з мільйонами користувачів з усього світу, на якому ви можете зареєструватися, щоб запропонувати гостям зупинитися у вас або показати рідне місто – і так само знайти домівку або компанію у мандрах.

По каучсерфінгу я жила в Грузії, Вірменії, Ірані, Туреччині, Іспанії, Португалії, Франції, Німеччині, Бельгії, Україні. Словом, тепер для мене подорож неповна, якщо не побуваю вдома у місцевих. Це досвід, який дуже різниться від перебування в готелях, та й навіть хостелах, бо ти бачиш буденне нетуристичне життя без прикрас, у цьому є справжність.

Часом, коли подорожую не сама, зупиняюся і в готелях, і в хостелах, бо підлаштовуюся під компаньйонів. Але ніколи мені не буває так цікаво, як в гостях у місцевих, хай це триповерховий дім з басейном або бідна кімнатка.

Я зупинялась в Андалусії у новозеландської пари, в Ов'єдо у фізика-вченого, у Стамбулі у шкільної психологині. І так само приймала в гостях у себе найрізноманітніших людей.

Якщо ви хочете спробувати каучсерфінг, ретельно заповніть профіль, розкажіть про себе, завантажте світлини. Якщо у вас є друзі, які користуються сайтом, попросіть залишити їх відгуки про вас. Заповнені профілі з відгуками викликають більше довіри.

Коли пишите запит з пропозицією зустрітися чи зупинитися в гостях, покажіть, що ви прочитали профіль людини і знайшли спільні точки дотику. Не розсилайте шаблонних запитів, усі люблять ексклюзивність.

Так само шукайте профілі з відгуками і перечитуйте їх. Перевірте, чи немає негативних відгуків. Якщо ви дівчина і почуваєтеся нерішуче, висилайте запити жінкам чи сімейним парам.

Коли у вас уже буде досвід гостювання по каучсерфінгу, ви зрозумієте, що хороший хост (господар) – він хороший незалежно від статі. У перші поїздки я лишала друзям нитку свого маршруту і контакти каучсерферів, у яких зупинялася – і регулярно виходила на зв'язок.

Коли потрапите в новий дім, розпитайте господарів про порядки дому, щоб бути адекватним та приємним гостем. Поцікавтесь про їхні плани – чи вони прагнуть провести час разом, чи зайняті, і ви будете наодинці. Каучсерфінг – це про гнучкість.

Пам'ятайте, що система гостинності потребує віддачі. Приймайте гостей у себе або просто показуйте місто. Повірте, ви зустрінете багато надзвичайних людей через каучсерфінг, а з деким із них навіть будете товаришувати роками.

Сольний автостоп Ісландією

У мені співіснують авантюризм та обережність, і в дорозі дуже важливе відчуття безпеки. Через це я не мандрую автостопом сама, але дуже хотіла спробувати сольний автостоп.

Наважилася на нього у подорожі Ісландією, бо в цій країні нульовий рівень злочинності, а поліцейські Рейкьявіка навіть не носять зброї.

З київським турклубом ми поїхали в тижневий похід національним парком Ландманналаугар, а після того хтось орендував автівку, а три дівчини зі мною включно вирішили об'їхати острів по периметру автостопом.

Ми виходили на трасу втрьох з великими походними рюкзаками і часто треба було розходитися і стопити поодинці. Наперед домовлялися про місце зустрічі, де мали зібратися докупи, бо намет був один на трьох.

Різні люди зупинялися, щоб підвести мене: туристи-французи, літня місцева пара, яка не говорила англійською, турист з Чехії, який вичитав мене, що негоже дівчині стопити самій, ісландець-гід на всюдиході. Автостоп – це чиста спонтанність, яка вимагає довіри до світу.

Одного разу йшов дощ і завивав вітер – традиційна ісландська погода – і я дві години мерзла на трасі. Врешті зупинилася автівка з туристом-бельгійцем, який мандрував з синочком і виявився чудовим співрозмовником.

Якщо прагнете, але не наважуєтесь спробувати автостоп, рекомендую почитати книжки автостопного гуру Антона Кротова, який об'їхав так увесь світ і щедро ділиться практичними порадами.

Рухатись на Схід

Щодалі рухаєшся на Схід, то більше питань викликає самотня дівчина з рюкзаком. Географія моїх подорожей поки що не дуже широка. Я лише раз була на іншому континенті – в Марокко, і моїми найсхіднішими країнами були Туреччина, Грузія, Вірменія та Іран. Іраном я подорожувала з подругою, теж соло-мандрівницею.

Якщо ти звикла мандрувати наодинці, інші соло-мандрівники – це ідеальні компаньйони. Якщо у вас розійдуться інтереси або настрій, можна на якийсь час роз'їхатися і мандрувати автономно.

Якось ми зупинилися в гірському курдському містечку. На все місто був один каучсерфер – директор школи англійської мови для дітей.

За день до нашого приїзду він написав, що його дружина щойно народила, але вони все одно чекають на нас. Сказати, що ми були в стресі – це нічого не сказати! В Україні я не можу уявити такої ситуації.

Але менше з тим, ми приїхали, нас познайомили з родиною і новонародженою, а ввечері почали сходитися родичі і сусіди, щоб привітати з народженням малюка. Ми потрапили в епіцентр іранського життя!

До глибокої ночі нас розпитували, як це ми дві дівчини подорожуємо самі, чи є в нас діти, як чоловік моєї подруги "відпускає" її у мандри – і, звісно, на прощання побажали нам якомога скоріше народити діточок.

Це була консервативна родина, але навіть там ми зустріли юну феміністку – двадцятирічну дівчину, яка здобуває освіту, хоче бути незалежною від батьків і самостійно обрати нареченого.

Інша кумедна історія пов'язана з транспортом. Ми були в Ширазі, і подруга поїхала в Тегеран нічним автобусом на день раніше за мене. Написала мені, що о третій ночі автобус зупиняли, шукали з вівчарками контрабанду і знайшли сиру рибу та м'ясо.

Читайте також: Как летать с комфортом и без стресса: советы стюардессы

Наступної ночі я їхала сама теж нічним автобусом, і посеред ночі його зупинили, вивели на вулицю пасажирів і поліція з собаками обшукували салон і багажний відсік. Через словник в телефоні іранка пояснила мені, що шукають наркотики. Втім, тієї ночі нічого не знайшли, але так ми дізналися, що для довгих переїздів нічна зупинка біля поліцейського відділку – це звична справа.

Кажуть, раніше в Іран не пускали жінок-туристок без супроводу чоловіків. У нас із подругою не виникло жодних проблем під час перебування в країні. Проте ставалися казуси.

Якось ми йшли гірським містечком у супроводі місцевої дівчини і геть усі жінки обурено розглядали мої ноги у широких штанях. Я не могла зрозуміти в чому річ. Ми ретельно готувалися до подорожі і поважали дрескод: кофтина має прикривати сідниці та лікті, на голові має бути хустка, жодних декольте.

Я спитала місцеву, що не так з моїми штаньми. Вона розсміялася і пояснила, що штани такого крою в цій місцевості жінки носять вдома, і я виглядаю так, ніби розгулюю вулицями в піжамі. Такі моменти неможливо передбачити!

Ніколи не залишаєшся сама

Мандрівник – це завжди амбасадор своєї країни. Колись мене дуже засмучувало, що серед найперших асоціацій про Україну виринали "українські проститутки". Тож мені лишається – розповідати про нашу літературу, музику, природу, показувати відео про Київ і дивувати іноземців тим, що музику "Щедрика" (Carol of the Bells) написав український композитор.

Насправді в подорожах ти ніколи не буваєш сама. Поряд є люди, з якими можна завести small talk або глибоку бесіду. Маєш свободу регулювати: чи прагнеш усамітнення чи спілкування.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram