Нещодавно в Молдові відбулися чергові парламентські вибори. Усе – майже так, як у нас, але наші люди зазвичай ідуть без фізичного страху опротестовувати фальсифікації. Напевно, тому ми такі сміливі, бо пройшли вже точку неповернення – Майдан і війну.

У Молдові поки що все інакше, судячи з виборчого процесу, де на певних дільницях було фізично страшно – через масове скупчення привезених придністровців. Третина виборців готові вибачити РФ окупацію Придністров’я, голосуючи за соціалістів із відвертою проросійською риторикою.

Читайте також: Проросійська Партія соціалістів перемогла на парламентських виборах у Молдові

Отож, коротко про результати виборів у Молдові та про те, що треба врахувати українцям, аби не наступити на ті ж граблі. Нагадаю, що в Молдові діє змішана виборча система (тобто зі 101 депутата – 51 мажоритарник, і 50 депутатів обираються за списком):

– Цього разу соціалісти отримали найбільшу кількість мандатів, аж 35. Їхній лідер – президент Молдови Ігор Додон. Це проросійська сила, подібна до нашої "Партії регіонів", яка виступає за обійми з Путіним і припинення чи замороження співпраці з ЄС;

– Проєвропейський антикорупційний блок ACUM («Зараз!») отримав у сумі 26 мандатів. Його співкерівники – Майя Санду, екс-міністр освіти, яка на минулих президентських виборах отримала 48 % голосів виборців, та Андрій Нестасє, який у червні 2018-го виграв вибори мера Кишинева, результати яких були скасовані через заклик прийти на вибори в день голосування – судді за зачиненими дверима розцінили це як агітацію.

– Демократична партія отримала 30 мандатів. Керує нею молдовський олігарх Влад Плахотнюк. Партія контролює уряд та парламент, а ще – 80 % органів місцевого самоврядування. Формально проєвропейська.

– Партія Ілана Шора (олігарха, мера містечка Оргеєв, чоловіка російської співачки Жасмін). ШОР виборола сім мандатів. Очільник дещо схожий на нашого Черновецького.

– Також до Парламенту пройшли три незалежні кандидати. Подейкують, що вони близькі до Демократичної партії Плахотнюка.

– Приблизно 20-22 % виборців із Кишинева та населених пунктів навколо столиці виступають за приєднання Молдови до Румунії. Принаймні такі дані оприлюднювала соціологічна компанія «Фонд суспільної думки» на запит газети Timpul. Політологи стверджують, що здебільшого це виборці ACUM.

– Агітація в день виборів і за день до них – дозволена. І це повний трешняк і каша. Адже у виборців фактично немає часу, щоб побути у спокої й дати мозку проаналізувати обіцянки та програми, все, що залишається, – піддаватися нон-стоп атаці, виборчим технологіям, маніпуляціям та непрямому підкупу.

Зважаючи на те, що в нас попереду вибори, бажано врахувати уроки виборчого й політичного процесу сусідки Молдови, а не набивати свої ґулі.

Урок перший. Нагадаю, що в Молдові приблизно 12 % українців, які компактно проживають на півночі країни і всі 27 років голосують за ліві проросійські партії, висловлюючи бажання геополітичного союзу з Росією. Вони проти приєднання до Румунії, це їх дуже лякає. На жаль, українського порядку денного в них і для них немає. Україна з різних причин, переважно недалекоглядних, не присутня в молдовському політичному дискурсі. І це велике спільне недопрацювання і уряду, і нардепів, і громадянського суспільства. Замість того щоб пропонувати та лобіювати український політичний наратив, наші політики мало цікавляться сусідкою. Наприклад, лише на другий рік війни Україна денонсувала угоду з Росією про транзит її військових формувань до Придністров’я через власну територію. Не користуватися силою та впливом 12 % українців, які проживають у Молдові – це наче забути про існування частини свого тіла, яка одного дня таки влаштує бунт такому ігноруванню.

Урок другий. Прикро визнати, що відверто проросійська сила здобула в Молдові найбільшу кількість мандатів, і це третина парламенту. Більше 50 % громадян у 2018 році віддали свої голоси саме за їхнього лідера – Ігоря Додона. Це поганий знак руху Молдови у проросійському напрямку.

Добре, що Україна визначилася з проєвропейським та пронатівським напрямком, але й розслаблятися нам не можна: перед нами досі стоїть завдання – витягти південні та східні області з "опоблоківського" дискурсу". Ця головоломка для того, щоб одного дня не повторилася історія президентських виборів 2010 року, коли переміг Янукович, або ще гірше – не допустити створення нових квазіреспублік.

Урок третій. Ротація політичних сил – це краще за ситуацію, коли президент обіймає посаду тривалий час (два чи три терміни) і дає солодкі обіцянки про покращення та європейську країну. Демпартія та Плахотнюк наражаються на різку критику їхньої діяльності від опозиціонерів. Корупційна складова вкотре доводить, що Молдова цікава олігарху лише для викачування ресурсів. І це дуже відчутно. Як складе Україна схожий іспит, побачимо вже наприкінці березня.

Урок четвертий. Масове постачання придністровців із молдовськими паспортами на дільниці для голосування. Окрім усього, це виглядає як боротьба за ковбасу – з криками, штовханиною в черзі, дратуванням і злобою. На власні очі бачила десятки автобусів, які привезли людей голосувати. Фактично таким чином Влад Плахотнюк із демпартією, які й організовували цей процес, відкрили «скриньку Пандори» – хто при владі і з ресурсами, той і юзає, як хоче, такий електоральний ресурс.

Чи можливо таке в нас? За всієї поваги до паспорта громадянина України, такі виборчі тури в нас призведуть до очевидного проросійського вибору. Цього не можна допустити.

Читайте також: Вloomberg: Выборы в Молдове – предостережение для противников Путина

Урок п’ятий. На жаль, парламентські вибори в Молдові показали й занадто слабке громадянське суспільство. Громадськості на дільницях було критично мало, а поліції взагалі не бачила жодного разу.

Упевнена у важливості залучення громадян для спостереження та запобігання порушень на дільницях. Тут можна поставити галочку для представників нашого громадянського суспільства, а от як відпрацює поліція, побачимо вже 31 березня.

Найважливіше, що треба всім нам затямити, аби потім не казати, що ворог прийшов непомітно: Молдова для України вкрай важлива не тільки тому, що це наша сусідка, але й тому, що є всі шанси загрози відкриття південного фронту з боку РФ.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram