Те, що люди завжди готові проковтнути будь-яку фігню, прекрасно видно на хлібі.

Іноді мене дуже дивує, хто взагалі купує і їсть ту абсолютно несмачну, глевку і нашпиговану розпушувачами гидь. Ну я би вже не дивувався мешканцям мегаполісів, котрі не мають особливого вибору окрім конвеєру, але у Тернополі, де кожен другий з села, а кожен перший їде на Великдень додому?

Читайте також: Позиціювання України у світі та її репутація в очах світової спільноти

Люди, ну ви ж в дитинстві їли нормальний хліб, ви знаєте що це таке. Як ви погоджуєтесь брати оці посипані маком уламки? Ці запаковані в поліетилен і порізані скибками батони і подільські з маком – це живі (ахахаха) пам’ятники жлобству і зневазі до людей. З якою совістю пекарка чи пекар може колотити тісто, досипаючи з мішків хімію і відвантажувати в магазини? А тому, хто придумав різати хліб, щоб він засихав за дві години рівномірно всюди, варто дати три роки умовно.

Хлібний відділ – найжалюгідніший з усіх, що є у магазинах. Якщо з рештою продуктів виробники вже якось дали собі раду самі, а іншим дали раду програмою власного імпорту, то з хлібом просто жах. Ше щастя, що якось добивають чіабатами з міні-пекарень та різними кукурудзяними буханками для хіпстерів по 100500 гривень, бо хто би ше платив такі гроші за хліб.

За тим, як люди дають собі раду з хлібом – чудово видно рівень цивілізованості та розвитку країни. Якщо можеш купити свіжий і смачний хліб, взяти його з корзини і запхати в паперовий пакет – то ти щасливий.

Читайте також: Заговорити на повен голос: Україна має перестати мовчати

Тут навіть не тре якогось особливого маркетингу на кшталт тіста замішаного ніжними ногами незайманок, випеченого на черені (мало хто знає, шо це, але від цього слова пахне бабцею) і привезеного дбайливими руками ельфів.
Достатньо просто пекти хліб. Віддавати його теплим у руки людей, заглядати їм в очі і знати, що все робиш правильно.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram