Основні події останніх днів навколо "Нафтогазу". Там уряд не тільки підписав новий контракт із Коболєвим, але і змінив статут компанії.

Цими змінами уряд зменшив функції, незалежність та повноваження Наглядової Ради, та, відповідно, збільшив свої, як акціонера. Тепер керівників НАКу призначає напряму Кабмін (без Наглядової Ради). В принципі роль Наглядової Ради багато в чому стає номінальною, і виникає питання, для чого на ці всі маневри тратили сотні мільйонів гривень.

Є ряд корисних уроків, які тепер можна винести із цієї історії:

1. Незалежність – це річ, яка дається разом із відповідальністю. Те, як протягом останнього року, у деяких випадках користувалися незалежністю, дискредитувало саме поняття незалежності. І я думаю, суттєво відкинуло можливість створення реально незалежного корпоративного управління у інших держкомпаніях.

Читайте також: Як "смердючий газ" убив одразу дві реформи

2. Важливий контекст, розуміння контексту та відчуття контексту. Коли внаслідок "реформ" середня зарплата регульованого нафтогазового монополіста стає у 55 разів більше середньої зарплати працівника також регульованого теплокомуненерго, то це не є нормально. Працівники теплокомуненерго теж можуть красти, але такий аргумент щось не дуже працює для збільшення їх зарплат. Хто не в курсі, у тарифах деяких теплокомуненерго закладена середня зарплата 3,3 тис грн/міс. Бо в країні на більше немає грошей. До речі, а який сенс тоді іти вчитися на зварювальника чи інженера, якщо краще на економіста чи юриста.

3. Така велика монополія у такій чутливій сфері не може бути відділена від політики та уряду. Книжки про теорію читати корисно, але і розуміти реалії життя також важливо.

4. Після збільшення впливу уряду ніякого корупційного колапсу не наступить. Коболєв не буде виконувати корупційні вказівки Гройсмана, а Гройсман не буде давати Коболєву корупційні вказівки. Це залежить не стільки від статуту, як від схильності людини до корупції та виконання неформальних незаконних вказівок.

Читайте також: Коболєв залишається, але отримує контракт із трьома умовами

5. Пять років реформ ринку газу закінчилися тим, що в однієї компанії 75% видобування газу, 65% імпорту газу, а також контроль над трубою (ГТС). Це грубо суперечить Третьому Енергетичному Пакету і не має нічого спільного із конкурентним ринком. Як бачимо, є речі, які не обов'язково мають бути, як у Європі. Уряду, звісно, не може перестати таке регулювати і сказати, що це вже побудований конкурентний ринок.

6. Якщо ми вирішуємо, що "Нафтогаз" – "хороша монополія", а облгаззбути Фірташа – "погана монополія", то уряд може одних замінити іншими. Але це не створює конкурентний ринок, це буде просто ротація монополій, які і надалі треба регулювати.

7. Ок, про населення – це популізм. Але ціни на газ для промисловості в Україні найвищі у Європі, незважаючи на наші високі запаси газу і потужні підземні газосховища. Це результат 5 років реформ?

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram