Вражаюче, що в Україні хтось ще вірить в так звану мінімальну зарплату. Ця сума, нагадаю, на сьогодні становить близько 4,200 грн. І деякі кандидати в президенти, серед них і Петро Порошенко, обіцяють цю саму мінімальну зарплату підвищити.

У нашій країні регулювання мінімальної зарплати давно не має істотного впливу на ринок праці. "Ми не підвищуємо зарплати співробітникам тільки через те, що президент обіцяє підвищення мінімалки", - зізнався в розмові зі мною голова українського офісу великої європейської компанії.

Всім очевидно – мінімальна зарплата в країні явно нижче реального прожиткового мінімуму, а тому її не можна вважати серйозним індикатором. Оренда найдешевшої однокімнатної квартири в Києві вам обійдеться десь у 7 тис. грн – навіть цю суму мінімальна зарплата покрити не може. Навіщо тоді взагалі обіцяти підвищення мінімалки, якщо вона зовсім втратила контакт з реальністю?

Регулювання мінімальної зарплати на розвинених ринках дійсно має сенс. Наприклад, у США ця сама мінімалка становить від $7 до $12 за годину, залежно від штату. На цю зарплату реально прожити, а багато компаній – такі як Amazon чи McDonald's – дійсно платять значній частини співробітників мінімальну зарплату. Тому державне регулювання мінімалки має сенс, коли впливає на рівень зарплат в приватних компаніях, а не тільки якщо стосується бюджетників, як в Україні.

Читайте також: Про зарплату, налоговую и новое одеяло Насирова

Хто в Україні отримує 4,200 грн на місяць? Так, є такі вакансії, але їх небагато. Нещодавно Музей української діаспори в Києві наймав на роботу старшого наукового співробітника, обіцяючи зарплату в 4,073 грн. Очевидно, що на такі вакансії клюють люди, яких гроші не дуже-то цікавлять. Але їх переважна меншість.

На рівень мінімальної зарплати орієнтуються державні компанії, органи влади і суди в своїх рішеннях. Але порядку в державному секторі небагато, та й займає він в економіці країни при самому щедрому підрахунку аж 20%.

Ось ви б пішли працювати на 4,200 грн в місяць? Я б теж не пішов. А уряд все обіцяє і обіцяє підвищити мінімалку, ніби це може когось залучити на вакансію з окладом, рівним мінімалці.

Займаючись обіцянками підвищення мінімальної зарплати, уряд випускає з уваги багато інших можливостей реально підвищити якість життя українців. Очевидно, що при нинішніх ставках кредитування мало хто може дозволити собі купити житло в кредит, хоча іпотечні кредити – мало не найпопулярніша фінансова послуга в розвиненому світі. Я не закликаю тиснути на Нацбанк, щоб той знизив свою ставку – у нього своя логіка і свої принципи. Але запустити ефективні програми іпотечного кредитування уряд міг би. Адже їх не треба запускати собі на шкоду – на них можна заробити.

В Україні багато інших фіктивних індикаторів, подібних мінімальній зарплаті. Це і так званий "прожитковий мінімум", який удвічі менше мінімалки. Це і дивний споживчий кошик для розрахунку інфляції, куди включені ритуальні послуги. Це і закладені в держбюджеті доходи від приватизації. Це і зарплати топових держчиновників в деяких випадках. Нагадаю, що новий голова Податкової служби буде отримувати 24 тис. грн на місяць, до оподаткування. Всі розуміють, що це фікція, адже всілякі доплати явно перевищуватимуть рівень посадового окладу.

Читайте також: Всего лишь один инвестор мог сделать экспорта больше, чем вся Украина экспортирует зерна или подсолнечного масла

Тим більше прикро, що мінімальна зарплата стає електоральним фактором. В очах середньостатистичного виборця обіцянка підвищити мінімалку виглядає як перспектива поліпшення його особистої якості життя. Але це не так. Приватний сектор – а це 80% економіки – живе за своїми законами. І для нього встановлений державою рівень мінімальної зарплати – не показник.

Будь-яка діюча влада хоче якимось чином позалицятися до бюджетників. Ті все-таки хоч трохи залежать від рівня мінімалки, але чому вся країна повинна ставати заручником економічної політики, яка сама себе обманює?

Завдання уряду – досягти такого рівня розвитку економіки, коли ніхто не буде жити на мінімальну зарплату і люди будуть байдуже ставитися до її регулювання. Хочете боротися з бідністю? Збільшіть для початку ефективність роботи державної служби зайнятості, щоб вона пропонувала реальні вакансії – хоча б з того ж work.ua або rabota.ua. Просувайте ідею зміни кваліфікації або її підвищення, виділіть бюджет на пропозицію професійних курсів, наприклад, з програмування або навіть їзди на автомобілі – це могло б допомогти багатьом знайти нормальну роботу.

Поки ж розмови про мінімальну зарплату залишаються інструментом політичного популізму, а не реальним інструментом впливу на рівень зайнятості та зарплат у країні.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram