Ранкове Запоріжжя. Незвично бачити скрізь слово "Січ" російською – "Сич". Укупі з пташкою на емблемі спросоння виглядає зовсім по-совиному. 

Вирішую трішки пройтися пішки, але це місто не тих масштабів, що його варто пізнавати пішки. Минаю довгі сірі стіни ЗАЗ, величезні простори – я чекала на непроглядний індастріал, але виявилося, що в місті є багато неба, що є двоповерхові вулички зі старими хатками. Хоч тут і південніше, але тут ще не така весна, як у Києві – все ще спить, колишуться сухі ще зимові очерети над річкою Стара Московка, мостом кінематографічно суне потяг.

Читайте також: У Запоріжжі чиновники облуправління рибоохорони "обмивали" нові катери: один загинув під гвинтом. ВІДЕО

Врешті я переконалася, що пішки далі йти не варто – але заплутана численними маршрутами вийшла на приблизно пряму трамвайну лінію, де вже є сенс щось запитувати про дорогу. Серед могильних вінків, вивісок у стилі 1990-тих, кіосків із цигарками, що виблискують новорічними гірляндами цікавлюся, який трамвай їде на вулицю Чарівну. "Чаривная? Любой".

Вулиця "Чаривная", "Вина мира". Вулиця Чарівная аж нітрохи не чарівна, може, це пора року така. Але запорізькі трамваї – чарівні, сонні старі будинки – чарівні, літак "Мрія" на фронтоні чарівний, як і усі написи про Січ.

Бачу у вікні пристойний кавовий автомат і спокушаюся – якось долати цей холод за вухами. Купую непогане капучіно за 10 гривень у кіоску з розливним пивом на два десятки кранів – якого тут тільки нема, уявляю всі ті міста, звідки це пиво, наприклад, Луцьк – це зовсім інші міста. Запоріжжя – старе та міцне. Із віконечка кислувато пахне пивом, ароматизаторами з усеможливих чіпсів горішків сухариків, навіть польських з olejem rzepaku.

Читайте також: У Запорізькій області здуло дах з будівлі школи

З кіоску пахне життям, справжнім вечірнім життям Запоріжжя. Я п‘ю своє капучіно з солодкавою пінкою і йду похмурою вулицею Чарівною, щоб ще раз почати цей ранок.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram