Навіщо я зайшла читати коментарі під постом Вакарчука?... А потім ще під постами кандидатів у Президенти? Рівень ненависті, претензій і – парадоксально – рівень очікувань просто зашкалює. Усі в усьому винні, і нехай він/вона розбереться. А я тут посиджу почекаю….

Мене страшно лякає, що за дебатами про вибори – ми забуваємо, що насправді характер суспільства та його подальший розвиток визначається не раз на 5 років, а щодня, через вибори, які кожен і кожна з нас робить щодня. На роботі, з сім’ї, з друзями.

Читайте також: Эти президентские выборы могут оказаться эпохальным событием не только для Украины – историк

- Вчитель робить вибір про те, чи ризикнути і спробувати нові підходи до роботи з дітьми.
- Викладачка в університеті робить вибір про те, чи змовчати про плагіат в роботі колеги.
- Студент робить вибір про те, чи заплатити за залік з фізкультури на сесії.
- Лікарка робить вибір про те, чи порекомендувати пацієнтові ліки, котрі не дуже потрібні, але за рекламу яких їй заплатили. 
- Водій робить вибір про те, чи паркуватись на газоні.
- Кожен і кожна з нас робить вибір про те, чи почати займатись спортом, чи з’їсти ще один гамбургер (чи мисочку вареників).

Щоденні вибори тієї чи іншої лінії поведінки – вони формують наше суспільство.

Читайте також: На Луганщині повідомляють про смс-погрози членам виборчої комісії

І дуже наївно думати, що одні лиш вибори 31 березня чи подальші парламентські вибори – вирішують нашу долю.

31 березня – це не індульгенція для того, щоб нічого не робити. Щоб не займатись спортом, не вчити англійську мову, не виділити час на дитину без постійних відволікань на телефон/телевізор, не прочитати нову книжку.

Бо 1 квітня усе знову буде серйозно.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram