У страсну середу Церква згадує зраду Юди Іскаріота.

Від того часу як Каїн заманив свого брата Авеля в поле, щоби убити його, зрада стала звичайним явищем в історії людства. Згадаємо лише кілька.

480 року до Р.Х. Ефіальт, син Еврідема з Малії, зрадив спартанців під час битви при Фермопілах, показавши перському царю Ксерксу таємний шлях у тил захисників Греції. В наслідок зради Леонід і три сотні спартанців загинули.

15 березня 44 року до Р.Х. Марк Юній Брут очолив політичне вбивство свого друга і покровителя Гая Юлія Цезаря. "І ти Бруте?" – останнє, що промовив Цезар перед смертю. Вбивство Цезаря відновило громадянські війни у Давньому Римі, спричинило початок занепаду Римської республіки і зародження імперії, яку очолив всиновлений Цезарем Октавіан Август. Брут закінчив своє життя самогубством.

Історія України також знала зради

Ярема Вишневецький, український князь, нащадок Байди Вишневецького, племінник митр. Петра Могили, зрадив козацтво, прийняв 1631 року католицьку віру і став прислужником польської шляхти. Богдан Хмельницький вважав його за "лютого ворога козаччини". В українській історіографії за ним міцно закріпилась справедлива репутація ката України. Про життя і зраду Вишневецького писав Іван Нечуй-Левицький у романі "Князь Єремія Вишневецький".

Василь Кочубей був генеральним писарем та генеральним суддею Лівобережної України. Саме він через полковника Полтавського козацького полку Івана Іскру таємно передав Петру І донесення про "зраду Мазепи". Якби не ці двоє, Україна мала би значні переваги у боротьбі за незалежність. Обоє страчені Мазепою за зраду.

2 листопада 1708 року наказний полковник прилуцького полку Іван Ніс показав Меншикову таємний хід до Батуринської фортеці. Після взяття Батурина російською армією було вирізано усіх мешканців міста, незалежно від віку і статі. За різними оцінками під час "Різанини в Батурині" загинуло від 11 до 15 тис. мешканців міста. За зраду Петро І пожалував Носу "чин полковничий".

Читайте також: Безбожники и сохранившие веру: что выбрал бы Христос?

Юда Іскаріот

Найвідомішою зрадою в історії людства була зрада Юди Іскаріота. Саме ім’я "Юда" стало символом зради. Що ми знаємо про цю людину? Чому він зрадив Спасителя? Що ця історія говорить про кожного з нас?

Розглянемо шість фактів стосовно життя зрадника:

Він походив із релігійної родини. "Юда" – ім’я одного з колін Ізраїлевих. Саме з цього коліна мав народитися Месія (Бут. 49:10). 

Юда мав добру репутацію. Він відомий як "Іскаріот", в той час коли ім’я його батька Симон. Є кілька варіантів походження слова "Іскаріот". Найпопулярнішим є те, що він походив із селища Керіот не півдні Юдеї. Також зазначають, що це ім’я може перекладатися як "людина міста", що пов’язує Юду з Єрусалимом. Інші зазначають, що "Іскаріот" може перекладатися як "чоловік неправди", що і вказує на його зраду. Ще інші прив’язують ім’я зрадника до Сікаріїв – радикального крила руху зелотів, що присвячували себе боротьбі проти Римських поневолювачів і здійснили ряд гучних вбивств у першому столітті по Р.Х. В Євангелії його ім’я згадується поряд із Симоном Зелотом, що непрямо підтверджує таке припущення.

Ісус Христос і апостоли довіряли Юді. Він носив при собі скарбничку і відповідав за збір пожертв для апостольської громади. Оскільки Христос з учнями жили з людських пожертв, функції Юди були надзвичайно важливими. Цікаво, що громадські гроші довірили не професійному податківцю Матфею, а аматору Юді. Навіть під час Таємної Вечері, після діалогу Христа з Юдою, апостоли не мали жодної підозри стосовно свого товариша і думали, що Спаситель послав його з якоюсь місією: купити щось до свята, або подати убогим (Ін. 13:29). Важливо і те, що під час вечері Юда сидить недалеко від Спасителя: Христос подає йому хліб і має з ним приватну розмову.

Юда був жадібним срібролюбцем. Коли Марія помазала ноги Спасителя нардовим миром Юда сказав: "Чому б було не продати це миро за триста динаріїв і не роздати убогим?" Іоан пояснив ці слова: “Сказав же він це не тому, що піклувався про убогих, а тому, що був злодієм. Він мав при собі грошову скриньку і носив, що туди вкидали” (Ін. 12: 5-6).
В той час коли будь-яка зрада заслуговує осудження, жоден зраджений, крім Ісуса Христа, не був безгрішним. Зрада Юди є найгіршою, бо він зрадив абсолютно безгрішну людину.

Після зради Юда жалкував за своїм вчинком: "Повернув тридцять срібників первосвященикам та старійшинам, кажучи: згрішив я, зрадивши кров невинну. Вони ж сказали йому: що нам до того? Гляди сам. І, кинувши срібники в храмі, він вийшов, пішов і удавився" (Мф.27:3-5). Книга Діянь додає, що Юда: "звалився додолу, розпалося черево його i випали всі нутрощі його" (Діян. 1:18).

Чому Юда зрадив Спасителя? Нажаль Євангеліє не дає чіткої мотивації зрадника. Сучасні білеїсти розглядають принаймні п’ять головних версій, що як кожна зокрема, так і у сукупності могли бути спонукальними мотивами дій Юди:

Традиційна і найбільш достовірна – жадібність і срібролюбство. Іоан Богослов зазначає, що Юда носив скарбничку і крав з неї гроші. За зраду він отримав винагороду від тогочасних релігійних провідників (30 срібняків). Юда не перший і не останній історичний персонаж, що продався за матеріальну винагороду. Звичайно, 30 срібняків не було значною сумою грошей, проте достатньою, щоби купити земельну ділянку. 

Читайте також: Як не занапастити власний шлюб? 10 порад від священика

Юда був боягузом. Ряд дослідників зауважують, що Юда був людиною практичною і, цілком можливо, уважною до слів Спасителя про страждання і смерть. Тому він міг перелякатися за себе та видати Христа, заради збереження власного життя. І іншого боку, якби ця версія була правдивою, Юда міг просто втекти, залишивши Христову громаду в Єрусалимі.
Версія про те, що Юда намагався захистити Спасителя, при всій повазі до людей які її обстоюють, навряд чи витримує суттєву критику на свою адресу. Зрештою сам Юда сказав, що він видав "кров невинну".

Юда намагався підштовхнути Христа до повстання. Прихильники цієї версії обстоюють думку, що Юда належав до сікаріїв (зелотів) і сподівався, що Ісус Христос очолить повстання проти римлян і відновить незалежність Ізраїля. Коли Юда зрозумів, що Спаситель не планує повстання, зрадою намагався підштовхнути Його до рішучих дій, сподіваючись, що Христос проявить свою Божественну силу.

Юда був ображений на Спасителя. Він був патріотом і вірив, що Христос очолить повстання. Коли з’ясувалося, що цього не станеться Юда розчарувався і, розуміючи що Ісус “не той Месія” видав Його на смерть.

Значна кількість сучасних дослідників вважає, що Юда мав комплексні мотиви зради. Наприклад професор Panagiotis Bratsiotis пише: "Найбільш ймовірно, що для Юди мотивом приєднання до апостольської громади було отримання власної вигоди. Він вірив у Христа як Месію і розглядав цю віру у світській і політичній площині. Він був цілком практичною людиною і розчарувавшись у діях Спасителя та керований власною жадібністю, вирішив виторгувати за Нього хоч якусь, хай і не значну, ціну."

Якою би не була справжня причина зради, фактом залишається те, що Юда вважав себе і свої думки першочерговими і найважливішими. Не принципово чи він зрадив заради грошей, через боягузство, власну безпеку, політичні мотивації, зі злоби – в будь-якому разі Юда вважав, що знає як краще і як повинно бути. Саме гріхи Юди призвели до того, що під час Таємної Вечері в нього увійшов сатана і він став зрадником.

Чи мав Юда можливість покаятися і виправитися після свого вчинку? Впевнений, що так. Але, на відміну від апостола Петра, який також зрадив Спасителя, Юда додав до зради самогубство. Євангеліє говорить, що Юда жалкував за своїм вчинком, але ця жалість привела не до християнського покаяння і примирення з Богом, а до відчаю.

Доля Юди є сумним уроком для кожного з нас. Зрадник був одним із 12 апостолів, супроводжував Христа протягом трьох років, бачив і здійснював чудеса Іменем Божим. Отже, юди можуть зустрічатися навіть серед християн: тих, хто ходить до церкви, ревно молиться, сповідається і причащається Святих Христових Таїн.

Юдою стає кожен із нас, коли свої власні бажання та вигоди ставить перед Волею Божою. Одні зраджують Бога відкрито (навіть з парламентської трибуни), інші потай – в думках і прихованих справах (не лише корупціонери). Кожна людина має дароване Богом право вільного вибору: бути з Христом, або проти Христа. Духовної Швейцарії не існує, і тому вибір є не лише правом, але і обов’язком. Бездіяльність – також вибір.

Доброю новиною є те, що ніколи не пізно покаятися і навернутися до Бога. Знаючи, про зраду Юди, Ісус миє йому ноги, обходиться з ним як із своїм другом і чекає навернення. Так він чекає і кожного з нас…

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram