MENU

"Кожна сім’я влаштовує ігри з пошуками подарунків у траві". Як у Франції святкують Великдень

631 0

І хоча вони називають цей день простіше, просто Паскою, насправді він все-таки проходить тут якось величніше у своїй мінімальній турботі про тіло і максимальній — про душу.

Та і католицькі собори взагалі більш аскетичні та суворі. Де ніщо не відволікає від неба, де не переминаєшся з ноги на ногу, і можна забути про тіло, сидячи усамітнено на лавці, де земне не заважатиме думати про небесне.

У цьому паризькому соборі, до речі, є гарний пам‘ятник засновнику Львівського університету Яну Казимиру, який був тут абатом, і як свідчить табличка "чиє серце тут спочиває".

Читайте також: Великодній кошик 2019. Що не можна освячувати в церкві на Великдень?

Під час пасхальної ночі найурочистіша хресна хода була не в Соборі Паризької Богоматері, а в сусідньому, і традиційно попереду процесії, яка розтягнулася на кілька кварталів, несли терновий вінець Христа.

Закінчується святкова меса теж традиційно — божественними звуками органу і святковими звонами.

Ніхто не таскає із собою корзин із пасками та яйцями, і ніхто їх не святить. Не миють вікна напередодні та не купаються в четверг до світанку.

Мало постять, а тому не розговляються. Бо душа, напевно, важливіша за тіло.

І пасочки продаються отакі малесенькі, стограмові. А сирні паски невеликими шматочками. І мабуть, цього достатньо, щоб віддати шану Богу і народним традиціям. І щоб не турбувати Його даремно. Як кажуть: всує.

А ще є у їхньому Великодні якась приємна дитинність, коли всі вітрини прикрашені яскравими курчатами, зайчиками, шоколадними яйцями в блискучих обгортках, і коли кожна сім’я влаштовує цікаві ігри з пошуками подарунків у зеленій траві.

Читайте також: До святкового кошика: ТОП-3 рецепти великодніх хлібів від відомого кулінарного експерта + бонус

Бо, зрештою, навчити дитину любити Бога, як і взагалі навчити чомусь, таки найкраще отак — через гру.

І хоча тут ніби й рідко ходять до церкви, не дотримуються дрес-коду з платочками, це обціловують ікони та руки отцям, але коли горіла їхня святиня, все зупинилося і народ в шість рядів став на коліна на проїжджих вулицях і молився. Без священиків. І співав псалми. Без дирижерів. І виявляється, що всі знають слова тих молитв і псалмів...

Церковні дзвони, відганяючи злих духів, линуть над європейськими вулицями через кожну годину. І коли горіла їхня святиня, по всьому Парижу теж, пронизуючи серця, з усіх соборів нісся той тривожний дзвін... 

Підписуйся на сторінки UAINFO у FacebookTwitter і Telegram

Людмила СЕМЕНЮК


Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter

Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки

Інші новини по темі



Правила коментування »  

Новини