У квітні цього року книгу Марка Лівіна "Ріки та дороги", видану нашим видавництвом Vivat, визнано однією з найкращих інклюзивних дитячих книжок у світі.

Крім того, квітень був переповнений книжними святкуваннями: Міжнародний день дитячої книги (2 квітня) та Всесвітній день книги та авторського права (23 квітня).

Зважаючи на це, хотілося б поговорити про дитячу та підліткову літературу. Я вважаю, що книжки мають бути корисними, а не дедактичними. Як тільки сучасні діти розуміють, що їх починають повчати, вони одразу відкидають книжку і втрачають інтерес. Саме тому, головна задача дитячої та підліткової книги – не навчати, а:

– прокачувати мозок: щоб читаючи книгу дитина замислювалась над тим, що відбувається в сюжеті;

– розвивала емоційний інтелект;

– розвивала естетичний погляд на світ.

Читайте також: Ми стаємо нацією, яка втрачає звичку читати – Зоя Казанжи

Для видавництв вирішити кожне з поставлених задач – виклик. Треба обрати правильного автора, поєднати їх з талановитим ілюстратором та редактором, щоб з цього вийшло щось цікаве та ціннісне саме для молодих читачів.

Українська дитяча книга зараз конкурує з видавництвами у всьому світі: їх активно купують у світі, тому я знаю, про що говорю. І саме тому мені б хотілося акцентувати на тому, як зазвичай ми читаємо казки нашим дітям. Ось ми сіли, читаємо, дитина слухає, а потім засинає. І… все.

По суті, взаємодії як такої немає. Про що це? В такому випадку книга – це просто папірець, в якому викладена цікава (інколи і не дуже) інформація.

Проте, я вбачаю нашу глобальну місію в тому, щоб книга була знаряддям, місточком, завдяки якому діти та підлітки вчилися б пізнавати світ, виражати власні емоції та потреби, а також вчитися думати.  

Коли вам щось потрібно технічне – встановити якусь програму, чи додаток – ви ж звертаєтесь до молодшого покоління, правильно? До дітей, племінників, хресників тощо. Це перше покоління за історію існування цивілізації, яке нам дуже складно чомусь навчити – вони змалечку знають стільки, що ми самі вчимося у цього молодого покоління.

Проте, шляхи існують.

Ми помітили, що в Україні не дуже добре продаються дитячі книги, де мало тексту та сторінок. І це красномовно говорить про те, як батьки та старші люди ставляться до книжок. Батьки не знають, як, або не хочуть спілкуватися з дітьми.

Що ми можемо зробити, як видавництво, коли ми видаємо книги? Ми можемо навчити наших дітей думати, формувати причинно – наслідкові зв’язки та замислюватися над тим, що за кожним рішенням будуть наслідки.

Є книги, такі як "Агов! Де ти, Чарівний Принце?", де можна вибирати варіанти розвитку подій: а що буде, якщо принц вчинить так, а не інакше? І тоді сюжет розгортається іншим чином.

Також є вже згадана книга Лівіна "Ріки та дороги" – про підлітка, в якого є аутичний розлад: коли дитина впізнає себе у літературі, їй одразу стає цікавіше та вона інакше сприймає надану інформацію.

Саме тому важливо, щоб ті процеси та питання, які з’являються в дітей під час читання книжок, підхоплювали та розвивали батьки.

На відміну від нас, у інших країнах Європи дитячі книжки містять доволі мало тексту, бо головний фокус – діалог з дитиною. Звісно, який би мали проводити батьки.

І це правильний шлях: таким чином формувалося здорове та плідне спілкування, а також дитина навчається мислити.

Розумієте, якісне спілкування – коли дитину включають у процес обговорення сюжету книги, персонажів, їх вигляду, дуже впливає на її подальший розвиток. Це – той підхід до виховання, який буде цікавий сучасному поколінню дітей та підлітків. 

Наша задача – щоб книги стали містком взаємодії між батьками та дітьми, щоб дитина могла сформувати свою точку зору та донести її.

І ми хочемо, щоб у досягненні кожної з вищевказаних цілей, батьки були з нами заодно.

Краще чути, що дитині треба, а не розказувати, як там воно має бути треба. Бо завдяки такому підходу формуються наступні м’які навички, коли діти:

– вчаться ідентифікувати в собі власні потреби;

– вчаться пояснювати свої потреби іншим;

– вчаться відстоювати власні потреби;

– шукають шляхи реалізувати свої потреби, якщо їх не чують (бо вони вже їх окреслили та сформували).

Читайте також: У лондонському метро встановили автомат, який продає оповідання

Чому так мало тексту, мало сторінок? Бо для європейців книга – це печатний гайд, який допоможе проговорити з дитиною певну проблемну або цікаву тему.

Так батьки чи родичі більше дізнаються про дитину, а дитина – про себе і про те, як можна у здоровій формі комунікувати та доносити свої потреби. 

Книги – це не просто друкований матеріал, який можна дати дитині, щоб розкрити всі грані дитячої та підліткової книги, варто використовувати її як гайд. І ми робимо все залежне від нас, щоб книги справді були тими ключиками, які відкривають важливі частини життя та роздумів дитини.

Дуже сподіваємось, що на цьому шляху батьки та родичі будуть з нашим на одній стороні: 30-60 хвилин вашого часу можуть перетворитися на неоціненний внесок у розвиток вашої дитини.

Тож не варто зволікати! Давайте разом міняти ставлення до дитячих та підліткових книг та ставати книжковими європейцями: змалечку формувати важливі м’які навички у молодого покоління.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram