Коли писав статтю про заробітчан та їх вплив на економіку України, то натрапив на дивну статистику порівняння.

Заробітчани заводять до економіки країни 11-14 млрд доларів на рік. Це від 8 до 11% українського ВВП, яке минулого року склало дещо більше ніж 130 млрд доларів.

Це дуже популярне порівняння для статей та преси, бо воно дуже наочне. Проте ВВП країни рахується дещо складніше – це загальна сукупність вартості товарів вироблених за певний період.

Серед економістів звичайно є різні методи розрахунку:

https://library.if.ua/book/63/4515.html
https://uk.wikipedia.org/…/%D0%92%D0%B0%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D…
https://en.wikipedia.org/wiki/Gross_domestic_product

Читайте також: Наша країна стала донором кваліфікованих спеціалістів і тепер вже ми починаємо відчувати брак кадрів – журналіст

І не все так просто. Але загалом заведений з-за кордону долар витрачається в країні – ви купляєте місцевий сир (кінцевий товар), власник сироварні отримує гроші та купляє українську лопату (кінцевий товар), на решту грошей купляє українську картоплю (кінцевий товар). Там свої коефіцієнти, все не так просто, але загалом тенденція зрозуміла. Один введений долар може обернутись в економіці декілька разів. Отже "заробітчанські" 8-11% зростають вже до... ну тут теж так просто не сказати – мова може йти про 20 чи 30%.

Для розвитку економіки та механічного зростання ВВП треба зменшувати вплив іноземних товарів. Наприклад, більшість іноземних інвестицій в Україну заходить за схемою – є ідея, але нема грошей купити обладнання, беремо інвестицію чи кредит в західному банку чи інвестора, на отримані гроші купляють станок в Німеччині. Все, фактично гроші в Україну навіть не заходили – далі починається щось вироблятись. Якщо на експорт, то чудово. Якщо ні, то погано.

Або метод витрачання грошей. Ви заробили в Польщі долари. Приїхали з ними додому і купили одразу відпустку в Єгипті, мобільний телефон через мутний сайт з Китаю. Фактично, гроші в Україну і не заходили. Тобто, все дуже складно. І найбільші економіки світу славляться великим експортом та потужним внутрішнім рівнем виробництва та споживання.

Читайте також: Не заради грошей. Чому українці їдуть працювати за кордон

Також цього тижня пройшов в ФБ мем з порівнянням ВВП за рівнем паритету купівельної спроможності. В ФБ воно йшло здається російською мовою і там це ППС, але окей.

https://uk.wikipedia.org/…/%D0%9F%D0%B0%D1%80%D0%B8%D1%82%D…

Так от, це теж дуже дивний показник, щоб боротись зі зрадою. Мовляв, життя у нас дуже гарне – п'ємо стільки ж кави, як в Парижі, їмо в МакДональдсі, можемо собі дозволити їсти та т.п. Гарний показник, але його не намазати на хліб. Фактично, більшість українців живуть у своїх домівках – якісь німці чи англійці будуть здебільшого знімати. Ура, перемога. Ми також їздимо по дорогах – тільки там це комфортабельні автобуси, а у нас маршрутки. За рівнем ПКС ми тут ледь не на рівні з провідними країни. А насправді?

Отже, статистика дуже чудова річ і за можливості там можна знайти показники як для зради, так і для перемоги. Було б бажання :)

А для розвитку економіки та збільшення нашого впливу у світі, нам треба більше виробляти самим, більше споживати свого, а не іноземного. Та більше експортувати. Отже, як каже Андрій Федоров, create whatever та експортуйте.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram