Про День Перемоги.  

1. День Перемоги має об’єднувати українців. Об’єднувати в спільній пам’яті за вісьмома мільйонами загиблих співвітчизників, з яких добра половина зі зброєю в руках протистояла нацизму на фронтах і в рухах опору. А скільки не народилось? Велика війна, вперше за весь період існування українського народу, територіально створила сучасну українську державу. Адже саме по перемозі до України приєдналася вся Галичина, Закарпаття, Буковина – до 20% території та населення. В іншому разі, читаючи плани Рейху стосовно України, українців чекала доля чи то етрусків, чи то курдів. Для українців це дійсно свято і перемоги, і єднання, і пам’яті. Відмова від перемоги може розпочати процес перегляду результатів Великої війни не на користь українського народу, нинішньої слабкої української держави.

Читайте також: Яку правду замовчує вислів "ніхто не забутий, ніщо не забуте"

2. День Перемоги має бути Днем національної гордості та слави за українців, які внесли найбільший вклад в світову Перемогу Антигітлерівської коаліції. В значній мірі завдяки Україні та українцям перемогли нацизм, Україна стала засновницею ООН, творителем післявоєнного світового порядку, який існує до цього часу й дозволяє уникати світових воєн. Не так у нас й багато є дат та подій, якими ми дійсно можемо пишатися на міжнародній арені; які є ядром нашої світової репутації. Невже хтось думає, що імідж «переможених» кращий?

3. Стати Днем припинення політичних спекуляцій навколо цього питання. Спроба руйнування позитивного історичного фундаменту перемоги створює й буде створювати лінії соціального розламу, формування недовіри до українських політичних еліт. Адже для 70-90% українців перемога над нацизмом – це національне свято. Історичний й гуманітарний розкол, в свою чергу, призводить до національного приниження – це аксіома. Як кажуть німці «тому хто сидить в скляному будинку, не варто кидатися камінням».

Читайте також: "Вшановують не Перемогу, а Путіна": 9 травня по-російськи

4. Давайте вчитися у Фінляндії, Швейцарії, США, Англії, багатьох успішних країн, які не відмовляються від жодної сторінки свого не менш складного минулого, беруть все краще й без маніпуляцій й політичного фальсифікування несуть його у майбутнє. Спокійно, без істерики й реваншизму розглядають та вивчають ці сторінки. Не намагаються судити свою минувшину з висоти й далечини нинішніх днів, через окуляри сьогодення. При чому, якщо потрібно, то розкривають кілька книг й читають їх одночасно, не залишаючи темних плям у національному вихованні та самоусвідомленні.

5. Ми маємо творити свою власну – не пострадянську, чи новоєвропейську – традицію й позитивну міфологему Дня Перемоги. Зі своєю специфікою, термінологією, пантеоном героїв. Інакше будемо або в обозі тих переможців, хто використовує перемогу для геополітичних цілей, або політичним тараном переможених – як це, на жаль, відбувається тепер.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram