MENU

"Урбаністичне пекло". В Києві руйнують завод-гігант, щоб збудувати чергову багатоповерхівку. ФОТО

2277 2

Руйнування корпусів заводу "Радар". 

Вже тиждень як розчищається від старої промислової забудови новий будівельний майданчик для чергового ЖК. З одного боку, усвідомлюєш необхідність поступового перенесення індустріальних об`єктів з центральної частини Києва, з іншого боку – з жахом уявляєш, що постане на місці заводських корпусів.

Проданий за безцінь завод-гігант поступиться місцем комплексу "елітного житла", щільність забудови у цій частині міста якого вже перетворила приємний для життя центр на "урбаністичне пекло". 

Натомість загальноєвропейською практикою є реконструкція старих промислових споруд під офісні приміщення. Такі заходи одночасно забезпечать збереження комфортного людського простору, масштабу забудови, запобігання збільшення навантаження на існуючі мережі та інфраструктуру.

Проте наша міська влада йде іншим шляхом. Вони не бачать своїх дітей громадянами Києва. Очільники міста все зроблять, аби їхнє сім'я проростало на благодатному іноземному грунтові, натомість своїх земляків вони прирікають на майже тваринні умови животіння.

Читайте також: История развития и деградации киевского общественного транспорта

Завод-гігант, обсяг виробництва якого складав колись більше чверті (25%) виробничого потенціалу Московського району, був створений у 1930 як експериментальна майстерня для винахідників. Первісно завод випускав автомати для засипання цвяхів у машини для прибивання підборів на взуття, динамичні пірометри, електропраски, медичні апарати, охолоджувачі до кінопроекційного апарату, регулятори тиску газу и автоклави для Академії наук УРСР.

У 1931 році відповідно до рішення Київської міськради експерементальна майстерня була перетворена в Київський експерементальний завод № 8 ім. Алксніса. У 1932 році завод перенесено на територію колишнього котельного заводу чеського концесіонера Пауля по вул. Предславинскій, 35, де завод був розміщений до останнього часу.

Під час Першої світової війни завод Пауля виконував військові замовлення (польові кухні). У 1920 р. підприємство націоналізовали, його власник став технічним керівником заводу. До Другої світової війни завод № 8 випускав різнопланову продукцію для текстильної промисловості СРСР.  Очевидно, це було прикриття випуску військової продукції.

У 1940 році текстильний експерементальний завод № 8 перевели у систему авіаційній промисловості і він став заводом № 454, а за проектом видатного архитектора Йосипа Каракіса в тому ж 1940 році будується Механозбірний цех.
Під час війни завод було евакуйовано до Самари, де спеціалізувався на виготовленні авіаційних стрілецьких установок. 

Після повернення з евакуації в грудні 1943 року й завдяки репараціям з Німеччини почався бурхливий розвиток 483 заводу НКАП. Лише в 1945 році на завод поставлено 590 верстатів за репараціями.  Значущість 483 заводу підкреслювала його секретна назва «організація поштова скринька № 1”. Під цією назвою завод був відомий киянам. 

Читайте також: У Києві планують назавжди знищити окрасу Печерська. ФОТО

У радянський час завод спеціалізувався на виробництві радіолокаційних комплексів для літаків и гвинтокрилів (саме тут розпочали випуск перших у СРСР радіолокаторів для літаків ПБСН)

З 1966 року завод мав відкриту назву "Комуніст". Для населення завод виробляв побутовий бобінний магнітофон "Юпітер", відомий на увесь колишній СРСР.

З 1991 року — "Київський завод "Радар".

Далі нам повість Володимир Гузій у своїй книзі "Опис землі Голосіївської":

"Успіх заводу забезпечували люди. Завод мав свої кваліфіковані інженерні кадри й адміністративну управлінську школу. Місто надавало виробництву кваліфіковану робочу силу. Серед працівників управління й ІТП значний відсоток складало єврейське населення Деміівки. Загальновідомо, що євреї були здібними організаторами й інженерами. 

Інші підприємства Міністерства радіопромисловості не мали такого якісного кадрового забезпечення. Оцінку якості кадрів заводу визначила держава. Чотири працівники заводу стали Героями Соціалістичної Праці (зокрема директори – І. Погорєлов та Г. Ларков). 13 осіб стали лауреатами державних премій, нагородами було відзначено 660 працівників (зокрема 14 – орденом Леніна, 360 – іншими орденами). Заводський інженер В. Шишко став міністром радіопромисловості СРСР....

... Завод "Комуніст" був базою, що забезпечувала функціонування 20 тисяч бойових літаків ВПС. На всіх літаках стояли заводські вироби системи державного розпізнавання "Пароль", станцій "Сирена". Розвідувальна станція "Сирена-2" за твердженням Головного конструктора була вирішальним засобом, що забезпечив успіх радянської авіації в боях з американськими літаками під час Корейської війни (1950-53). Зі станції "Сирена" почалася радіоелектронна спеціалізація заводу на початку 50-х років...

... Весь час завод виробляв радіолокаційні системи наведення "Буря" для ракет "повітря-повітря" Х-23, Х-27, літаків- винищувачів типу МИГ і СУ (МИГ-29, СУ-27). Їх вироблено більше 60 тисяч штук, 10 модифікацій. Вартість одного ракетного пострілу дорівнювала вартості автомобіля. На заводі створено комплекс космічної розвідки "Чайка".

Квітень 2019 р. Ще цілий старий корпус неокласичної архітектури 1930-50-их рр. на розі Євгена Коновальця та Василя Тютюнника (колишні Миколи Щорса та Анрі Барбюса).

Цей же корпус 9 травня 2019.

Можливо, це саме той корпус 1940 р., що його проектував Йосип Каракіс?

Дореволюційний (до 1917) будинок по Предславинській, включений до складу заводу.

Адміністративна споруда по Предславинській. Цікавий зразок післявоєнного "сталіансу. Можливо, що це КБ.

Корпус зведений після ДСВ на Предславинській.

 

Справжнього імперського штибу подвійна (колись) арка.

Підписуйся на сторінки UAINFO у FacebookTwitter і Telegram

Антон КОРОБ


Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter

Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки

Інші новини по темі



Правила коментування »  

Новини